Світло знову згасло, а потім миттєво з’явилося, але тепер воно стало таким слабким, що майже не вистачало на те, щоб розрізнити контури. Темрява навколо була не просто відсутністю світла. Вона була тяжкою, тисла, неначе сама кімната живе і дихає, змушуючи кожен рух дається з трудом.
— Я відчуваю це, — прошепотів Луміс, його голос віддавався в тиші, яка була надто густою, щоб бути звичайною. — Ми не одні.
Ейлі затисла уламок у руці, намагаючись знайти хоч маленьку точку опори в цьому хаосі, що навколо них витворював новий світ. Кожен крок здавався важчим за попередній, але у цьому було щось неясне, ніби сама реальність ставала дедалі меншою і все більше здавалась ілюзією. “Що тепер?” — запитала вона, підсвідомо відчуваючи, як її серце почало битися швидше.
І в той момент перед ними виросла величезна арка. Її поверхня була покрита складними візерунками, що ніби пульсували зсередини, мимоволі залучаючи погляд. Візерунки, які були настільки живими, що здавалося, ніби вони змінюються залежно від того, як на них дивитися. Кожен крок до неї віддавався глухим відлунням, яке росло з кожною миттю. Воно заповнювало простір, перетворюючи тишу на щось важке, невидиме, що чіплялося до їхніх душ.
— Це ще одна перевірка, — сказав Луміс, його погляд був заглиблений у арку. — Вона не просто фізична. Це якась межа. Перехід між світами, може.
Ейлі крокувала вперед, але її рухи ставали важчими, ніби невидима сила намагалася зупинити її. Кожен її крок давав відлуння, що перекривало звук, як якесь неприборкане небуття. І хоча арка виглядала як просто метал і камінь, вона відчувалася більше, ніж це. Відчувалася як щось живе. І не просто жива річ — вона була випробуванням, що перевіряло їхні серця і душі. Час ставати гірше, і це було відчутно в кожній молекулі повітря — здавалося, що його кожна частка була натягнута до межі.
“Чи готові ми до цього?” — тихо запитала Ейлі, її голос тремтів, але вона намагалася зібрати сили.
Луміс не відповів відразу. Його погляд був порожній, поглинений темрявою, що випромінювалася від самої арки, але у ньому була тільки рішучість. Його тіло злегка стиснулося, ніби підготовлене до якоїсь бурі, яка ось-ось розпочнеться.
— Немає вибору. Ми йдемо до кінця, — сказав він нарешті, його голос був спокійний, але сповнений відчуття неминучості.
Вони наближалися до арки, і чим ближче вони були, тим сильніше відчували, як повітря стає щільнішим. Виникало відчуття, що щось невидиме намагається їх зупинити, обвиваючи їх своїми тінями, не даючи рухатися далі. Невидима сила, яка ставала все більш відчутною з кожним подихом. І все-таки, вони зробили крок уперед.
Як тільки вони простягнули руки до її поверхні, арка засяяла. Але це не було звичайне світло — це було світло, що лилася зсередини самої арки, переплітаючись з тінями, які почали набувати форм. Візерунки на поверхні почали змінюватися, створюючи нові, невідомі символи, які неможливо було зрозуміти на перший погляд.
— Це не просто структура, — сказав Луміс, вдивляючись у ці символи. — Це рішення. Вибір. Вибір, який ми не можемо скасувати.
І це було правдою. Кожен рух, кожен вдих був частиною цього вибору, а арка була ключем, що розкривав двері до чогось значно більшого, ніж вони могли уявити.
Ейлі зробила крок вперед і, не зважаючи на шалений опір, доторкнулася до арки. Як тільки її пальці торкнулися поверхні, все навколо затихло. Час, здається, зупинився. І хоча світ залишався на місці, вони відчули, як мить розтягується, як хвилини перетворюються на години, а години на вічність.
— Ми вибираємо цей шлях, — проголосив Луміс, витягуючи свою руку і залишаючи слід світла на поверхні арки. — І більше не можемо повернути назад.
Мить пішла в минуле, і перед ними розкрилися нові горизонти. Світ навколо почав змінюватися, переплітаючись з новими реальностями, які з’являлися в їхніх свідомостях. Це був момент, який неможливо було повернути — вони вступали в інший вимір, де закони часу та простору були вже не такими, як раніше.
Арка зустріла їх, і світ навколо став іншим. І хоча вони стояли перед чимось незнайомим і небезпечним, вони відчули, як це нове місце відкриває перед ними історії, які ще належало дізнатися. Відповіді, які вони шукали, почали формуватися навколо них, як туман, що розсіюється при кожному їхньому кроці. Але попереду було ще багато темних шляхів, на яких доведеться обирати й платити ціну за кожен вибір.