Коли світ відчув нову суть Творців, його тканина почала змінюватися. Це була не проста трансформація — це була перебудова самої природи часу. Вічний Сад більше не був лише місцем, де переплітаються потоки, він став живим відображенням вибору.
Емірен стояв серед гілок Срібного Дерева і бачив, як воно реагує на присутність нових Творців. Там, де ступив Вогняний, дерево розквітло полум’ям, породжуючи червоні й золоті листки, що тремтіли від спалахів можливостей. Де торкався Водяний, гілки ставали прозорими, перетворюючись на потоки рідини, що віддзеркалювала нескінченні варіанти майбутнього. А де зупинився Порожній — там не було нічого, лише тінь, що чекала, коли її заповнять формою.
Розрив реальності
Зміни не могли залишитися непоміченими. Віддалений грім прорізав небо, і світ здригнувся. Десь у глибинах Вічного Саду щось рушило, наче пробуджене давнім закликом.
— Це не просто наслідки, — прошепотів Хранитель, вдивляючись у гілки, які самі собою змінювалися. — Це щось більше…
І раптом простір навколо них почав розшаровуватися.
Спершу це були лише ледь помітні тріщини, які пробігли повітрям, мов нитки розірваної тканини. Але потім вони розширилися, і через них почали проступати тіні інших реальностей.
В Емірена перед очима промайнуло безліч образів: світи, яких він ніколи не знав, люди, яких він міг би зустріти, але не зустрів, війни, що не відбулися, і союзи, які так і не були укладені.
— Час втрачає межі, — сказав Ардаліс.
— Або ж знаходить нові, — заперечив Порожній, роблячи крок уперед.
Голоси з-за меж
З тріщин почали виринати постаті. Вони не були повністю сформованими — лише обриси, відлуння можливих життів.
— Ви змінили плин історії, — промовив один із них, його голос був ніби складений із сотень голосів одразу. — Ви розірвали її тканину.
— Ми не розірвали, — відповів Вогняний. — Ми відкрили нові шляхи.
— І ці шляхи не можуть існувати разом, — продовжило відлуння. — Або цей світ визначить один напрямок, або він розпадеться на безліч реальностей, що зникнуть у хаосі.
Емірен згадав слова, сказані ще тоді, коли він лише почав розуміти природу Вічного Саду:
«Час можна творити, але чи можна ним керувати?»
Тепер він мав знайти відповідь.
Три випробування
— Якщо ми хочемо врятувати цей світ, — сказав Водяний, — ми маємо знайти спосіб упорядкувати потоки.
— Але хто вирішить, який шлях правильний? — запитав Емірен.
— Це і є випробування, — відповів Хранитель. — Лише ті, хто здатні побачити всі варіанти, можуть обрати долю Саду.
І тоді перед ними постали три випробування:
1. Випробування Пам’яті — щоб побачити, які вибори вже були зроблені і які з них сформували світ.
2. Випробування Можливостей — щоб зрозуміти, які варіанти ще існують і як вони можуть вплинути на реальність.
3. Випробування Долі — щоб визначити, чи можна створити ідеальний шлях, або ж варто залишити все без втручання.
— Ми не можемо повернути те, що вже змінилося, — сказав Вогняний. — Але ми можемо вирішити, яким буде наступний крок.
— Якщо ми не зробимо цього, — додав Водяний, — реальність стане нестабільною, і нічого не залишиться.
Порожній не сказав нічого. Він лише подивився вглиб розриву реальності, і його очі відобразили майбутнє, що ще не настало.
— Ми починаємо, — нарешті промовив він.
І світ знову затримав подих.