Світ навколо став ще яскравішим, ніж будь-коли. Лінії, що тяглися з небес до землі, тепер пульсували синіми і червоними відтінками, утворюючи складні візерунки, що змінювалися з кожним кроком. Ландшафт був непередбачуваним — з одного боку виникали величезні водоспади, а з іншого — сухі, зморшкуваті гори, мов стародавні свідки часу. Але в усій цій дивовижній безмежності було одне незмінне: відчуття присутності чогось вищого, що було більше, ніж просто мир. Це була сама суть існування, енергія, що рухала світами.
Антем стояв на краю величезної ущелини, вдивляючись у нескінченний простір перед собою. Його серце билося в такт цьому великому космічному пульсу, немов він був частиною чогось більшого, ніж просте створіння, що живе на землі. Він відчував, як всередині нього росте розуміння того, що вони тепер не просто блукають новим світом — вони були його творцями. І все, що вони робили, було вкрай важливим для цього місця.
“Це не просто новий світ,” — сказав він, обертаючись до інших. “Це наше творіння. І ми повинні вирішити, яким він буде.”
Луміс, що стояв поруч, подивився на свого друга. Він знав, що кожне його слово має глибший сенс, але йому було важко повністю осмислити все, що відбувалося. Вічність перед ними розгорталася як книга, що ще не була написана, і кожен їхній вибір мав вирішальне значення для того, що вони створювали.
“Ти правий,” — погодився він. “Але чи готові ми брати на себе таку відповідальність? Ми — не просто частина цього світу. Ми його основа. І те, що ми виберемо, визначить, яким буде цей новий порядок.”
Айна мовчки слухала їхні слова, її очі пильно вдивлялися в нескінченність перед ними. Вона вже давно відчула, що цей світ не можна просто зрозуміти розумом. Це було відчуття, якесь космічне передчуття, що говорило, що їхні вибори не лише визначають їхню долю, а й долю всієї реальності, в яку вони були введені.
“Ми вибираємо не лише для себе,” — сказала вона тихо. “Ми вибираємо для всього, що існує в цьому світі. Це не просто питання особистого вибору. Це питання всесвітнього масштабу.”
Тарік, який дотепер не вимовив ані слова, підняв погляд. Його очі були твердими, але спокійними, і він відчував, як глибоко всередині нього змінюється щось важливе. Цей світ давав йому силу, але також виводив на поверхню всі його страхи і сумніви. Вибір, який вони зроблять, не можна буде змінити. І це було те, що тримало його в напрузі.
“Ми вже зробили вибір,” — сказав він нарешті. “І ми не можемо відступити. Тепер ми маємо зрозуміти, як цей вибір реалізувати.”
Ці слова висіли в повітрі, немов відлуння, що відбивалося від стін нового світу. Вони стояли на порозі великих змін, і жоден з них не міг точно сказати, куди цей шлях їх приведе. Але вони знали одне: тепер кожен крок і кожен вибір мали значення.
І так, вони вирушили вперед, крокуючи разом, але все більше відчуваючи, що кожен з них йде своїм шляхом, з новими цілями і завданнями. Вибір був зроблений, і тепер їм належало втілити його в реальність. Тільки в їхніх руках була сила змінити цей світ, створити новий порядок. І цей новий порядок міг бути таким, яким вони його побудують.