Антем йшов через зміщений простір, де не було жодних звичних орієнтирів — ані часу, ані простору, ані навіть звуків. Все навколо нього зливалося в нескінченну плинність. Він відчував себе як частина цього нового світу, злитого з самим його існуванням, але водночас і відокремленим від нього.
Він спробував зосередитись на тому, що відбувається, але кожен новий крок забивав йому голову питаннями. Що далі? Як можна змінити все, коли самі правила цього світу починають розмиватися? Тоді він почув її голос.
— Ти не можеш залишити все на волю випадку, — сказала жінка знову, її обличчя було розмитим, ніби це не було справжнім обличчям, а віддзеркаленням. — Ти вже здійснив перший крок. Але новий світ вимагає нових правил. І ці правила не можна просто залишити порожніми.
Антем подивився на неї, намагаючись зрозуміти, що вона має на увазі. Його сумніви почали проникати глибше, але він знав, що не можна зупинятися. Відповідь була десь тут, в новому світі, але вона не була легкою. Він мав не тільки зрозуміти, як змінити цей світ, а й як стати частиною цієї зміни, без підкорення чи безсилих спроб.
Вибір нових правил
Вона простягла руку, і перед ним з’явився об’єкт — прозорі сфери, кожна з яких виблискувала іншим світлом. В середині кожної була різноманітна інформація, наче невідомі спогади, кожен елемент яких міг стати основою нового світу.
— Ти бачиш їх, правда? — сказала вона, піднімаючи одну зі сфер. — Ці можливості — нові правила, які ми можемо створити. Вибір за тобою.
Антем дивився на неї, спостерігаючи за блиском сфер. Він відчував, що їх сила була справжньою, але, одночасно, він не міг зрозуміти до кінця, що від нього вимагалося. Його свідомість почала заповнюватися спогадами, відчуттями — чого раніше не було в його світі.
Він доторкнувся до однієї сфери. Вона відгукнулась в його внутрішньому світі, і перед ним знову з’явилася зміщена реальність, ще більш хаотична, ніж будь-коли раніше. В кожному відображенні він бачив себе різними: молодим, старим, на межі втрати і на піку сили. І разом з ним змінювалися ці сфери.
— Це — просто один із варіантів, — мовила вона, стоячи поруч. — Але є інші.
Конфлікт можливостей
Антем глибоко вдихнув, зрозумівши, що перед ним відкривається ціла низка шляхів. Кожен вибір приведе до нової реальності, кожен крок змінить цей світ. Але в цьому хаосі він також відчував спокусу — можливість запустити процеси, що, можливо, ніколи не матимуть кінця.
— Якщо я виберу, чи не закрию я таким чином всі інші варіанти? — запитав він, здивувавшись, чому його питання звучать так, наче це не він сам їх ставить.
Жінка розплилася в легкому вітрі.
— Ти обираєш не тільки для себе. Твій вибір стосуватиметься всього світу. І це буде не тільки твоїм завданням, але й випробуванням для того, хто підтримає тебе.
Антем повернувся до сфер, знову обираючи одну з них. Його руки злегка тремтіли, коли він обережно торкнувся іншої. Знову зміна, знову новий шлях. Але тепер він був готовий.
Світ за межами вибору
Тепер, коли він зробив свій вибір, його шлях вів до нового напрямку. І хоча він не знав, чи буде це кінець, чи новий етап, він точно відчував: йому належить це пережити. І навіть якщо йому доведеться знову зустріти темряву, він вже не відступить.
Він зробив крок у невідомість, не знаючи, куди веде його наступний рух, але точно знаючи одне: цей світ буде іншим.