Коли Емірен і Аліана вийшли з сяйва, що огорнуло їх після випробування саду, перед ними відкрився простір, який важко було назвати реальним. Вони опинилися посеред нескінченного перехрестя, де сотні, а може, й тисячі потоків часу перепліталися, створюючи химерний танок кольорів і форм.
Кожен потік нагадував річку з сяйною рідиною, що змінювала свій колір залежно від емоцій, подій чи людей, яких вона торкалася. Одні потоки були спокійними, як дзеркальна вода, інші вирували, наче штормове море. А між ними час від часу виникали темні, хаотичні потоки, які руйнували все, до чого торкалися.
— Що це за місце? — тихо запитала Аліана, озираючись навколо.
— Перехрестя Часових Потоків, — відповів голос, що лунав звідкись згори. Він належав тій самій світловій постаті, яку вони бачили в саду. — Це серце часових змін, місце, де сходяться всі можливі долі. Але баланс цього перехрестя порушено.
Емірен і Аліана переглянулися. Світловий силует продовжив:
— Ваша місія — стабілізувати потоки. Якщо хаос охопить це місце, час втратить свою структуру, а реальність — свою цілісність.
Світло згасло, залишивши героїв самих.
Розриви часу
Не встигли вони рушити вперед, як один із потоків вибухнув поруч із ними. Яскравий спалах засліпив їх, і в повітрі утворився розрив — чорна діра, яка почала поглинати все довкола.
— Стій! — вигукнула Аліана, але Емірен вже кинувся до розриву.
Він витягнув меч, який сяяв блакитним світлом, і змахнув ним, відсікаючи хаотичні нитки, що тягнулися до них із розриву. Але цього було недостатньо.
— Я допоможу! — сказала Аліана, піднімаючи руки. Вона почала концентрувати енергію, спрямовуючи потоки навколо розриву до гармонії. Сяйні ріки закрутилися спіраллю, поступово затягуючи хаос назад у часову тканину.
Коли все стихло, Емірен важко видихнув:
— Якщо це лише початок, то я не уявляю, що буде далі.
Темні потоки
Рухаючись далі, вони почали помічати, що деякі потоки були неприродно темними. Вони не світилися, як інші, а випромінювали холод і здавалося, що з них долинає шепіт.
— Це потоки руйнування, — пояснила Аліана. — Вони утворюються, коли вибір або подія веде до знищення світу чи його частини.
— І чому вони рухаються сюди? — запитав Емірен.
— Хтось їх спрямовує, — відповіла вона.
Як тільки ці слова зійшли з її вуст, перед ними з’явилися фігури. Високі, худі постаті в темних мантіях із сяйними червоними символами. Їхні обличчя були приховані під капюшонами, а руки світилися синювато-чорною енергією.
— Темні Творці, — прошепотіла Аліана.
— Ви знову втручаєтесь у те, що не ваше, — заговорив один із них. Його голос був низьким, з хрипким відтінком. — Час не потребує героїв. Він потребує руйнування, щоб відродитися.
— Ваше “відродження” зітре все, що ми знаємо, — сказав Емірен, піднімаючи меч. — Ми цього не дозволимо.
Темні Творці лише посміхнулися. Один із них витягнув руку, і навколо них почали утворюватися темні потоки.
Битва потоків
Емірен кинувся вперед, атакуючи одного з Темних Творців. Їхня зброя зіштовхнулася, створюючи хвилі енергії, які розривали найближчі потоки. Аліана залишилася позаду, намагаючись стабілізувати розриви, які почали виникати через битву.
— Аліано, обережно! — крикнув Емірен, коли побачив, як один із Темних Творців спрямовує потік хаосу прямо на неї.
Аліана встигла зреагувати. Вона підняла руки і перенаправила потік у темний вир, який вони щойно закрили.
— Їх забагато! — вигукнула вона.
— Ми не можемо відступити! — відповів Емірен, ухиляючись від чергового удару.
Він зібрав усю свою силу і спрямував її в меч. Сяйво було настільки яскравим, що на мить освітило весь простір. Він змахнув мечем, розсікаючи одного з ворогів.
Аліана, тим часом, зосередила всю свою енергію на одному з найбільших потоків. Вона зрозуміла, що цей потік може поглинути хаос, якщо його направити правильно. Вона почала переплітати нитки часу, поки потік не став величезним сяйним вихором.
— Зараз! — крикнула вона.
Емірен відскочив убік, і вихор поглинув залишки темної енергії разом із ворогами.
Кінець випробування
Коли все стихло, герої важко дихали, але довкола запанувала тиша. Потоки знову почали рухатися спокійно, їхні кольори набули гармонії.
— Ми зробили це, — сказала Аліана, опускаючись на коліна.
— Лише частково, — відповів Емірен. — Це був лише початок.
Із сяйва потоків знову виникла світлова постать.
— Ви стабілізували Перехрестя, але це лише перший крок. Далі вам доведеться зіткнутися зі справжнім джерелом хаосу, — прозвучав голос, що відлунював у просторі, наче він виходив з самих глибин реальності. Це не була просто порада чи попередження. Це було твердження, що несло в собі важкий тягар істини, якого вони не могли уникнути. Постать, що стояла перед ними, мовчки спостерігала за ними одним оком, і, здавалося, знала більше, ніж вони могли зрозуміти. Кожне слово було наче ударом по їхній свідомості, кожне речення розривало внутрішні міркування, розмиваючи межі між тим, що вони знали, і тим, чого ще не розуміли.
Вона зникла так швидко, як і з’явилася, залишивши по собі лише відлуння, що виразно звучало в тиші. І цей момент залишився з ними, як важкий спогад, який вони не могли позбутися. Навколо стало ще тихіше, і світ здавався обплетеним невидимими нитками, які, здавалося, тримають їх у цьому просторі, де кожен їхній рух мав вагу, кожна дія могла змінити усе.
Вони стояли один перед одним, і обидва відчували, як на їхні плечі лягає новий тягар. Щоразу, коли вони думали, що пройшли найскладніше, відкривалися нові горизонти страху і невизначеності. Це було більше, ніж просто випробування — це була гра з часом і простором, з самим існуванням. Вони зрозуміли, що тепер вони були не просто глядачами на цих теренах. Вони стали частиною цієї величезної картини, і від їхніх рішень залежало не тільки їхнє майбутнє, а й майбутнє всього того, що існувало.
Тінь Перехрестя, що раніше здавалась лише тимчасовою туманною фігурою, тепер розгорталась у щось більше. Вона стала не просто частиною шляху, а його непередбачуваним елементом. Тепер вони повинні були зіткнутися з тим, що стало джерелом цього хаосу, і це щось набагато більше, ніж будь-яка небезпека, яку вони могли уявити. Це був момент, коли вони повинні були переступити межу звичного, коли кожен вибір міг завдати болю не тільки їм, а й самому часу, самому світу, в якому вони опинилися.
Їхні погляди зустрілися, і хоча на їхніх обличчях можна було прочитати страх і сумнів, їхні серця билися у єдиному ритмі. Вони відчували, що попереду їх чекає не просто ще одне випробування. Це був виклик для всього, що вони знали про реальність, для всього, що вони вважали можливим. Це було зіткнення з чимось, що руйнувало всі їхні уявлення про світ.
Їхня мета була ясною, але шлях до неї залишався туманним, наповненим загрозами, що змінювались з кожним новим поворотом. Вони знали одне: якщо вони не здолають те, що приховує джерело хаосу, вони ризикують втратити все — і світ, і час, і саму сутність того, що залишалося. Вони стали не просто учасниками цієї гри, вони стали її творцями, і від їхніх рішень залежало, чи буде цей світ відновлений, чи він зникне у безодні.
— Що тепер? — тихо запитала Аліана, її голос здавався дзвоном у пустому просторі. Вона знала, що питання було більше, ніж просто уточненням. Це було питання їхнього майбутнього, питання, яке мало визначити, як саме вони зіткнуться з цією новою реальністю.
Емірен повернувся до неї, його погляд був зосереджений, але в ньому теж можна було прочитати внутрішній сумнів, мікроскопічний, але такий значущий. Він глибоко вдихнув і сказав:
— Ми не можемо повернутися назад. Тепер ми повинні зробити те, що мало бути зроблено. Не для нас, а для всього, що існує. Джерело хаосу не просто існує. Воно породжує все, що ми бачимо. Нам доведеться вирвати його корінь. Інакше ми всі станемо його частиною.
Вони крокували вперед, і хоча шлях був занадто складним, їхні серця бились у гармонії з пульсом часу. Те, що вони робили, вже не було лише боротьбою за виживання. Це було зіткнення з самою сутністю існування, з тим, що тримало всесвіт на межі хаосу і гармонії. Їхня подорож, не зважаючи на всі труднощі, лише починалася. І в кожному їхньому кроці, у кожному рішенні, вони наближалися до того, щоб зрозуміти, як час, простір і хаос можуть бути переплетені в один єдиний момент, який визначить майбутнє для всіх.