Дорога тягнулася попереду вузьким і ламким шляхом, що звивався крізь простір, немов застряглий між створенням і руйнуванням. Пульсація сяючого вузла вдалині нагадувала серцебиття, яке невпинно тягнуло їх уперед. Але що далі вони йшли, то важчим ставав навколишній простір, ніби сама сутність цього місця намагалася їх зупинити.
— Щось не так, — пробурмотів Ендар, інстинктивно стискаючи руків’я свого меча.
Меланія зупинилася, уважно оглядаючи мінливу порожнечу навколо. Тіні мерехтіли на краю її зору — занадто швидкі, щоб на них зосередитися, але їхню присутність неможливо було заперечити. Вона відчула тиск невидимих поглядів, важкість на думках, наче з глибин свідомості підіймалися давні страхи.
— Тримайтеся разом, — сказала вона, її голос був твердо спокійним, але трохи приглушеним.
Їхній супутник, Кайрен, рухався мовчки, його кроки були легкими, а очі насторожено вивчали обриси шляху, ніби він очікував, що той ось-ось розсиплеться під ними.
Тоді це сталося. Гострий звук, схожий на розбиття скла, прорізав тишу. Меланія різко обернулася, і побачила, як шлях позаду них почав розпадатися на шматки, а світлові уламки падали в безмежну безодню. З тіней вийшли постаті, закутані в мерехтливу броню, яка поглинала навколишнє світло.
Найбільший з них зробив крок уперед. Його обличчя приховував гладкий, безликий шолом, а в руках він тримав посох, що пульсував хворобливим зеленим сяйвом.
— Мандрівники зламованого часу, — промовив він, його голос звучав нереально, багатошарово, ніби за ним ховалися ще десятки інших. — Ви шукаєте те, що не належить вам.
Ендар став перед Меланією, захищаючи її, його меч вже був оголений.
— Ми прагнемо відновити те, що було зруйновано. Відійди з дороги, — відповів він, його голос був різким і твердим.
Фігура нахилила голову, ніби розважаючись.
— Відновити? Ти говориш так, ніби розумієш вагу створення. Але ви всього лиш смертні, сковані слабкістю та ілюзіями.
Очі Меланії звузилися.
— Хто ви такі?
— Ми — Тіні Старого, — відповіла постать. — Осколки того, що було. Хранителі істин, які ви хочете знищити.
— Ви — лише залишки, — відрізав Кайрен, зробивши крок уперед. Його голос був різким, сповненим презирства. — Чіпляєтеся за минуле, якого вже немає.
Фігура підняла посох, і хвиля зеленого світла кинулася до них. Меланія інстинктивно підняла руку, і золотий символ, подарований Хранителем, засяяв на її долоні. Дві сили зіштовхнулися, породжуючи потужні вибухові хвилі, що розійшлися по шляху.
Тіні кинулися вперед.
Ендар першим зустрів ворога. Його меч блискавично змахнув, зіштовхнувшись із тіньовою бронею. Іскри розсипалися, і постать похитнулася, її форма на мить зблиснула, ніби ставала нестабільною. Меланія обернулася, її власна сила вирвалася вперед, і золотий спалах ударив у противника, змушуючи його зникнути.
Та тіні були невгамовні. На кожного поваленого з’являлися нові, неначе їх притягувала рішучість героїв.
— Це не спрацює! — вигукнув Кайрен, ледве ухилившись від удару, який цілив йому в груди.
— Потрібно знайти джерело! — крикнула у відповідь Меланія, її голос був напружений, коли вона відбивала чергову атаку.
Її погляд вихопив постать із посохом. Зелене сяйво, що виходило від нього, здавалося, пульсувало в унісон із появою кожної нової тіні.
— Він ключ, — сказала вона, більше собі, ніж іншим.
— Тоді не будемо гаяти часу, — відгукнувся Ендар, блискавкою прориваючись крізь тіні до фігури.
Його меч зіткнувся із посохом, і навколо них здійнялася хвиля енергії. Від удару світ навколо наче здригнувся, а фігура похитнулася.
— Ваша боротьба марна, — знову пролунав багатоголосий голос. — Ви нічого не зміните.
— Ми вже змінили, — відрізала Меланія, піднімаючи руку. Символ на її долоні засяяв яскравіше, ніж будь-коли раніше, і хвиля золотого світла розірвала тінь, що знову піднімалася.
Оточення завмерло. Постаті тіней розчинилися, а простір навколо них почав змінюватися.
— Це ще не кінець, — прошепотів голос, розтаючи разом із фігурою.
Шлях попереду очистився, відкриваючи вид на вузол, що тепер сяяв ще яскравіше.
— Ми маємо йти далі, — сказала Меланія, витираючи піт із чола.
Ендар і Кайрен кивнули. Це була лише перша битва, але вони знали — найважче ще попереду.