Коли Тарік вийшов із випробування біля скелі, його погляд був іншим. У ньому більше не було страху чи сумнівів — лише ясність і зосередженість. Айна спостерігала за ним і, вперше за весь час їхньої подорожі, усміхнулася відкрито.
“Ти готовий,” — сказала вона.
“Я відчуваю це,” — відповів він, оглядаючи гори, які тепер здавалися ближчими й величнішими, ніж раніше.
Стежка, що вела до гір, була вузькою й звивистою. Каміння під ногами інколи хиталося, а холодний вітер ставав усе сильнішим, ніби випробовуючи їх на витривалість. Але Тарік і Айна йшли мовчки, розуміючи, що попереду чекає щось більше, ніж просто чергове випробування.
Коли вони нарешті досягли підніжжя першого гірського піку, Айна зупинилася й підняла руку.
“Слухай,” — сказала вона.
Тарік завмер, прислухаючись. Спершу він почув лише звук вітру, що пронизував ущелини. Але згодом до нього долучився інший звук — глухе, ритмічне гуркотіння, немов саме серце гір билося глибоко під їхніми ногами.
“Що це?” — запитав він, його голос звучав трохи пошепки.
“Гори дихають,” — відповіла Айна. Її голос був тихий, але сповнений шанобливості. “Це ознака того, що ми на правильному шляху. Але нам слід бути обережними: гори відчувають усе. Вони випробують нас так само, як і скеля.”
Тарік зітхнув, намагаючись зібрати свої думки. Йому здавалося, що з кожним кроком його шлях стає все складнішим. Але разом із тим він відчував, як зростає його рішучість.
Вони рушили далі, і стежка почала підійматися крутіше. Гуркіт, що долинав із глибин, ставав голоснішим, майже загрозливим. Каміння під ногами ставало слизьким, і кілька разів Тарік ледь не послизнувся, але кожного разу Айна простягала руку, допомагаючи йому втримати рівновагу.
Нарешті вони досягли великого плато, яке вкрите тонким шаром снігу, що іскрився під місячним світлом. У центрі плато стояв старий вівтар, обрамлений кам’яними статуями, які зображали загадкових істот — напівлюдей, напівтварин.
“Це місце сили,” — промовила Айна. Її голос звучав глибоко й урочисто.
“Що ми маємо тут зробити?” — запитав Тарік, відчуваючи, як повітря навколо наповнюється дивною енергією.
“Тут ми відкриємо наступну істину,” — відповіла вона. “Але для цього ти маєш зробити вибір, який торкнеться не тільки тебе, а й усіх світів, які потребують захисту.”
Тарік підійшов до вівтаря. Його серце билося швидше, але тепер він був готовий. Він знав, що попереду його чекає найважливіше випробування в його житті.