Коли Творці зробили крок уперед, світ навколо них затремтів. Останній Ключ парив у повітрі, випромінюючи м’яке, майже примарне світло. Це було не просто джерело енергії—це був вузол усіх можливих майбутніх, сплетених між собою, наче коріння найстарішого дерева у Вічному Саду.
— Це не просто ключ… Це рішення, — прошепотів Емірен.
— Рішення, яке визначить долю часу, — додав Водяний.
— І можливо, нашу власну долю також, — завершив Порожній.
Доторк до нескінченності
Коли Емірен простягнув руку, щоб узяти Ключ, його свідомість вибухнула тисячами образів. Він бачив усі можливі варіанти майбутнього:
• Світ, де Вічний Сад процвітає, а Творці стають його мудрими хранителями.
• Реальність, де сад гине, і разом із ним—усі нитки часу.
• Всесвіт, у якому вони ніколи не існували, і час тече сам по собі, вільний від будь-якого впливу.
Його пальці ще не торкнулися Ключа, а він уже відчував, що цей вибір змінить усе.
— Ми повинні вирішити разом, — сказав він, відсторонюючись.
Вогняний наблизився першим. Його очі відобразили палаючі зірки тисячі майбутніх, і він побачив:
• Світ, охоплений війною, де час став зброєю, а Творці—володарями його потоків.
• Майбутнє, де час розчинився, і все існувало одночасно—хаос і свобода в одній миті.
• Мить абсолютного спокою, де ніхто більше не може змінювати час.
Він відступив.
— Це не просто вибір. Це відповідальність.
Порожній, мовчки спостерігаючи, нарешті наблизився і дозволив світлу Ключа торкнутися його тіні. І побачив:
• Реальність, у якій він ніколи не існував, і нічого не змінилося.
• Майбутнє, де він став єдиним хранителем часу, і залишився на самоті.
• Світ, у якому час зупинився, і всі стали його частиною.
Його голос був тихим, але впевненим:
— Що б ми не обрали—це стане незворотним.
Три шляхи
Перед Творцями з’явилися три двері—кожна вела до іншого майбутнього.
1. Двері Творення—вибір, який дозволить їм керувати часом, зберегти Вічний Сад і формувати потоки майбутнього.
2. Двері Розчинення—вибір, у якому вони відмовляться від влади, і час стане самостійним, без Творців.
3. Двері Зупинки—момент, коли час перестане текти, і все стане вічним, незмінним.
— Ми не можемо повернутися назад, — сказав Водяний.
— І ми не можемо уникнути вибору, — додав Вогняний.
— Тож давайте вирішимо разом, — завершив Емірен.
Вони переглянулися. У кожного було своє бачення майбутнього. Але лише разом вони могли відкрити двері, які визначать долю Вічного Саду—і всього часу.