Коли простір навколо них стабілізувався, Емірен відчув, що вони більше не перебувають у знайомій їм реальності. Це місце було чимось більшим за Вічний Сад. Більшим за межі часу.
Перед ними височіла велична структура, що здавалася позбавленою віку. Її стіни переливалися сріблом і чорним каменем, сплітаючись у візерунки, які змінювалися при кожному погляді. Колони, що піднімалися до неба, підтримували небо, яке не було небом — воно здавалося відображенням безмежного простору, де існували всі можливі варіанти буття.
Перед входом стояв він.
Той, хто вибрав форму.
Порогова істина
— Що це за місце? — запитав Фламен, стискаючи кулак, у якому тлів чорний вогонь.
— Це Врата Першотворців, — відповів він.
Його голос звучав спокійно, але мав у собі глибину, яка змушувала саму реальність резонувати з ним.
— Першотворців? — перепитав Порожній, нахмурюючись. — Їх не існує.
— Вони існували до вас. До всього, що ви знаєте.
Емірен відчув, як холодний вітер ковзнув уздовж його шкіри. Ці слова мали силу, якої він не міг заперечити.
Шлях у минуле, що не було минулим
Фламен зробив крок уперед.
— Якщо вони існували до нас, де вони зараз?
— Вони ніколи не йшли.
Повітря навколо раптом завирувало, і перед ними виникли обриси фігур. Спершу це були тіні, але поступово вони набували чіткіших форм.
Вони були схожі на людей, але водночас відмінні. Їхні тіла були виткані з потоку часу, зі світла і тіні, їхні очі світилися сріблом, а голоси нагадували ехо, що розносилося нескінченними коридорами буття.
— Ви прийшли дізнатися істину, — сказав один із них.
Його голос був ані добрим, ані злим. Просто фактом, що існував незалежно від волі слухача.
Емірен зробив крок уперед, дивлячись у сяючі очі фігури.
— Істину про що?
— Про світ, у якому ви живете. Про Вічний Сад. Про те, чому він не має права існувати.
Ці слова змусили його серце стиснутися.
Секрет Вічного Саду
— Це неможливо, — прошепотів він. — Вічний Сад — це… основа всього.
— Він був створений як помилка. Експеримент, що вийшов з-під контролю.
Фламен стиснув пальці ще сильніше, його чорний вогонь затріпотів.
— Ми боремося, щоб його врятувати.
— Ви боретеся, щоб утримати нестабільність, яка руйнує саме поняття часу.
Емірен відчув, як його думки закружляли.
Все, у що вони вірили, все, за що вони боролися… було помилкою?
— Ви обманюєте нас, — сказав Порожній. — Це чергова пастка.
— Ні, — голос Першотворця був твердим, як камінь. — Це причина вашого існування.
Вітер здійнявся, і брама перед ними почала відкриватися.
За нею ховалася темрява, що не була темрявою.
Світ, який існував поза межами будь-яких реальностей.
Істинне минуле Вічного Саду.
— Зробіть свій вибір, — промовив Першотворець. — Якщо ви ввійдете, то побачите все. Але повернення може бути неможливим.
Емірен зустрів погляди Фламена та Порожнього.
Їхній вибір міг змінити все.
Але чи були вони готові до цього?