Світло розсіювалося повільно, залишаючи Меланію та Ендара на межі нового світу. Вічність, яку вони щойно допомогли відродити, більше не була порожньою — вона дихала, пульсувала, жила. Тонкі нитки золота, червоного і синього кольорів простягалися крізь простір, створюючи мережу, яка відбивала їхні вибори.
Меланія відчувала, як нова сила тече через її тіло, не схожа на магію чи енергію, до якої вона звикла. Це була сутність самої Вічності — гнучка, незламна й мінлива. Її вибір закарбувався в тканині цієї нової реальності.
— Ми це зробили, — сказала вона, ледь чутно.
Ендар, стоячи поряд, уважно спостерігав за нитками, які пульсували в повітрі. У його очах виднілася глибока задумливість.
— Зробили… Але чи стане це тим, чого ми прагнули? — Він обернувся до Меланії. — Чи готові ми до наслідків?
Меланія глибоко вдихнула, відчуваючи тягар відповідальності.
— Ми зробили вибір, і тепер повинні жити з ним. Але я вірю, що світ стане кращим.
Раптом перед ними з’явився світловий спалах, і знову постала постать, яку вони вже бачили раніше. Це був Хранитель Меж, його фігура тепер була майже прозорою, як тінь.
— Ви створили основу, — сказав він, його голос лунав, наче відлуння багатьох голосів одразу. — Але нова Вічність — це лише початок. Вона нестабільна, їй потрібні напрямок і надія.
— Ми готові допомогти, — твердо заявила Меланія.
Хранитель кивнув.
— Тоді слухайте. Вічність потребує свідомих творців, тих, хто зможе підтримати баланс і не дозволить хаосу зруйнувати її. Але ваші дії вже привернули увагу тих, хто прагне використати її слабкість. Ви будете не лише її творцями, а й захисниками.
Ендар зробив крок уперед, його обличчя було непохитним.
— Ми вже знаємо, хто проти нас. Астран не залишить нас у спокої. Його амбіції не зупиняться перед новою Вічністю.
Хранитель мовчки подивився на Ендара, і його очі засвітилися дивним світлом.
— Астран — лише частина проблеми. Він той, хто кидає виклик стабільності, але є й інші, що діятимуть нишком, підриваючи вашу основу зсередини. Ви повинні бути готові до всього.
— Як ми можемо захистити те, що щойно створили? — запитала Меланія.
— Новий шлях відкриється перед вами, коли ви зрозумієте одне: Вічність — це не лише місце чи стан. Це відображення вашої сутності, вашого вибору. Тому ви самі маєте стати її найпершими хранителями.
Світло Хранителя згасло, і його постать зникла. Ліс, у якому вони стояли, тепер здавався більш живим, майже радісним. Тонкі нитки Вічності огортали дерева, небо, навіть землю під їхніми ногами, наповнюючи все навколо відчуттям початку чогось нового.
— Що тепер? — запитав Ендар, поглядаючи на Меланію.
Вона повернулася до нього, і її очі світилися впевненістю.
— Ми йдемо далі. Відновлюємо баланс, створюємо нові правила. І готуємося до боротьби, якщо буде потрібно.
Ендар кивнув, і вони вирушили вглиб лісу, знаючи, що попереду на них чекає ще більше викликів. Але тепер вони були готові. Їхня Вічність почала жити, і вони не дозволять їй згаснути.