Густий ліс, здавалось, згущався з кожним кроком. Луміс і Ейлі йшли мовчки, уважно прислухаючись до кожного шурхоту. Механічний гул, який вони чули раніше, тепер став гучнішим, змішавшись із ритмічним биттям, схожим на серцебиття величезного організму.
— Ми наближаємось, — сказав Луміс, стискаючи уламок у руці. Метал світився слабким блакитним світлом, наче відгукуючись на щось попереду.
— Щось не так, — прошепотіла Ейлі, її рука тягнулася до кинджала, захованого за поясом. — Ліс не просто живий, він нас випробовує.
Раптом перед ними постало величезне дерево, його стовбур покривався блискучими рунічними написами, що світлися м’яким, холодним світлом. Гілки дерева були обплетені тонкими металевими нитками, які ніби оживали при найменшому русі, видаючи слабке дзижчання, що нагадувало спів древніх істот. Луміс відчув, як від дерева виходить напруга, енергія, що переливається між його корінням і верхівкою, немов жива сутність, що тягнеться до них.
— Це вузол, — промовила Ейлі, підходячи ближче до дерева. Її голос був спокійним, але Луміс відчував у ньому відтінок тривоги, яку вона намагалася приховати. — Тут сходяться потоки енергії системи. Місце, де все переплітається.
— Ти можеш це зупинити? — запитав Луміс, його погляд не відривався від дивного дерева, яке здавалось частиною чогось більшего — чогось, що існувало поза їхнім розумінням.
— Не знаю, — відповіла вона, зупиняючись перед деревом, — але якщо ми не спробуємо, ліс може поглинути нас повністю. Цей вузол не лише зв’язує простір, але і час. Він може змінювати все навколо.
Ейлі підняла руку, її пальці обережно торкнулися дерева. Як тільки її долоня сягнула поверхні, металеві нитки заблимали яскравими іржавими відблисками. Звуки лісу раптово змінилися — шепіт, крик, і жалісний сміх переплелися в один великий хор, що розривав тишу. Кожен звук, кожен відлунь наповнювали атмосферу містичним страхом і захопленням.
Дерево почало тремтіти, ніби від болю, і руни на його стовбурі засяяли білим світлом, сліпучим і холодним, наче сам час почав згинатися в цьому місці.
— Що це? — вигукнув Луміс, прикриваючи очі від яскравого світла, яке пульсувало, немов живий організм.
— Це пастка! — вигукнула Ейлі, відчуваючи, як енергія лісу почала охоплювати їх. — Лумісе, уламок!
Луміс миттєво кинувся до неї, діставши з-під свого плаща шматок темного металу, який він раніше знайшов у руїнах вежі. Коли він підніс уламок до дерева, метал почав пульсувати, випромінюючи слабке зеленувате світло. Раптом усе стихло. Світло згасло, і дерева навколо них завмерли в нерухомості. Ліс, що ще хвилину тому був сповнений шепітів і хаосу, занурився в глибоку тишу. Луміс з тривогою озирнувся, його серце билося швидше, ніж зазвичай.
— Що сталося? — запитав Луміс, все ще не вірячи в те, що сталося. Все навколо було незмінним і занадто тихим, наче час зупинився.
Ейлі подивилася на дерево. Металеві нитки, що оплітали його стовбур, тепер були розплавлені і тягнулися, як ізогнуті струни на незвучній арфі. Руни на стовбурі дерева почали повільно тьмяніти, а потім зовсім зникли.
— Ми зупинили вузол, — сказала вона, зітхаючи. Її руки тремтіли від пережитого, але її очі були спокійними, ніби вона знала, що це лише перша перемога в боротьбі з чимось набагато більшим. — Але це лише початок. Якщо вузли існують тут, значить, система не просто вижила. Вона адаптувалася. Ліс і ця система зараз переплетені. І якщо ми не знайдемо способу зупинити їх, ми опинимося в пастці, що намагається переписати все.
Луміс підійшов до неї і обережно поклав руку на її плече, відчуваючи, як їхня спільна сила переплітається з енергією лісу. Він відчував її біль і рішучість, але це не зупиняло його прагнення дізнатися більше.
— І вона чекає нас далі, — додав Луміс, опускаючи уламок металу на землю. — Ліс вже не буде таким, яким ми його знали. Це частина плану. І цей план продовжується.
Ейлі кивнула і глибоко вдихнула, відчуваючи нову хвилю енергії, що приходила з кожним кроком. Вони рушили далі, залишаючи позаду зруйнований вузол. Таємниці, які ховав цей ліс, тільки почали відкриватися перед ними, і Луміс знав, що далі буде ще складніше. Але разом з Ейлі, вони мали шанс не лише впоратися з цими випробуваннями, а й, можливо, змінити весь світ навколо.