Нитки нової Вічності пульсували у повітрі, наче жива тканина реальності, але їхня тендітність була відчутна навіть без магії. Ендар ішов попереду, оглядаючи шлях крізь густий ліс, а Меланія відчувала, як з кожним кроком її серце стискається. Їхня перемога здавалася такою далекою — тепер вона виглядала як лише перший крок у безкінечній боротьбі.
— Ми вже близько, — сказав Ендар, зупинившись і обернувшись до Меланії.
— Відчуваєш? — додав він, стискуючи руків’я меча.
Меланія зупинилась і заплющила очі. Світло Вічності пульсувало в її грудях, і вона відчула присутність чогось чужого. Неначе темна пляма повзла крізь тонкі нитки мережі, спотворюючи їх.
— Вони вже тут, — прошепотіла вона.
У той момент із-за дерев з’явилася постать. Високий чоловік у темному плащі, з маскою на обличчі, зробив кілька кроків до них. Він тримав у руках пристрій, який пульсував червоним світлом, і його усмішка була майже тріумфальною.
— Ви надто довго гаяли час, — сказав він, голос був рівний і холодний. — Тепер ваш витвір стане інструментом для нас.
— Хто ти? — запитав Ендар, роблячи крок уперед. Його рука вже лежала на руків’ї меча.
— Хто ми? — чоловік підняв пристрій, і в його очах запалився божевільний блиск. — Ми ті, хто бачить у Вічності не крихке полотно, а джерело необмеженої влади.
Меланія відчула, як її всередині охоплює гнів.
— Вічність не інструмент, — сказала вона твердо. — Це життя, і воно не належить нікому.
— Життя? — він засміявся, але його сміх прозвучав як відлуння металу. — Ви це ще зрозумієте. Але для початку дозвольте показати, що станеться, якщо ваша тендітна ідея стикнеться з реальністю.
Він натиснув кнопку на пристрої, і з землі навколо вирвалися тіні. Вони були створіннями з нічого — темрява, що прийняла форму звірів із полум’яними очима. Їхні гарчання зливалися з ритмом розбитої мережі Вічності.
Ендар без вагань витягнув меч і кинувся на ворогів.
— Вони хочуть зруйнувати вузол! — крикнув він.
Меланія зосередилася, закликаючи нову силу. Її тіло пронизали золоті іскри, які злетіли вгору, утворюючи блискучі списи. Вона кинула їх у створінь, розбиваючи тіні на клапті.
Битва тривала, але ворогів було забагато. Постать у масці зникла, залишивши своїх створінь боротися замість нього.
— Ми повинні знайти вузол і захистити його! — крикнула Меланія, коли тіні продовжували наступати.
Ендар кивнув, і вони рвонули вперед. Їх чекало нове випробування — вузол Вічності був під загрозою, а ті, хто стояли за цим нападом, ще навіть не показали свою справжню силу.