Світло навколо почало розсипатися, мов тисячі осколків розбитого дзеркала. Простір вже не був просто порожнім — він був енергетичною павутиною, що перепліталась з тінями, світлом і темрявою. Кожен рух, кожне слово в цій безодні ставало частиною нескінченної гри, де не було чітких правил.
Емірен і Ардаліс стояли перед кам’яним троном, який став центром всього. Вони зрозуміли, що це місце більше не підкорюється законам звичайного світу. Це було місце, де час і простір не мали меж. Тут, в цій порожнечі, творці могли впливати на саму суть реальності. Але кожен крок, кожен вибір міг обернутися катастрофою.
— Ми маємо пройти цей шлях, — сказав Емірен, відчуваючи тяжкість кожного слова, що лунало в пустоті. — Але як? Як повернути час до того, що було?
Ардаліс мовчав, але його погляд був повний нерозуміння та страху. Вони стояли на межі того, що не могло існувати, і що могло розрушити весь світ, якому вони дали життя. Навколо них був лише безмежний простір, що здригувався від тиші. І ось, саме тут, вони повинні були знайти відповідь.
— Я знаю, що ви шукаєте, — промовив голос з-за спини. Це був той самий голос, який лунало раніше, коли вони зустрічалися з Тими, хто Стежить за Вічністю. Але тепер голос звучав по-іншому, важче, глибше. — Ви шукаєте шлях назад. Шлях, що поверне все на свої місця.
— Але чи можливо це? — запитав Ардаліс. Його голос тремтів від страху, бо він розумів, що навіть найменша помилка може призвести до руйнування не тільки їхнього світу, але й всього існування.
— Ні, — відповів голос. — Це не може бути просто поверненням назад. Час, як і ви, змінився. І тепер перед вами стоїть вибір: чи хочете ви повернути все назад і втратити те, що ви створили, чи дозволите цьому новому світу бути, навіть якщо він буде іншим?
Емірен відчув холод у грудях. Це була не просто дилема. Це був тест на їхню віру, на їхні спроможності впливати на сутність самого буття.
— Я не можу повернутися до того, що було, — сказав він, нахиляючи голову. — Тепер, коли я бачу це все, я не можу забрати назад те, що ми створили. Але якщо ми залишимо все, що ми знайшли, то що станеться з нами?
Голос знову промовив:
— Ви були тим, хто створив цей світ, і ви були тим, хто зруйнував його. Ваша сила — це ваш дар і ваше прокляття. Те, що ви зробите, стане новим шляхом. Це буде або вища форма існування, або початок його кінця.
Ардаліс зробив крок уперед, схиливши голову, ніби намагаючись зрозуміти те, що було надто велике для розуму.
— Але ми не можемо знати, що буде після цього, — тихо промовив він.
Емірен подивився на нього. Вони обоє стояли на краю прірви, де не було жодної впевненості. Вони мали лише один шлях — вперед. Але шлях цей був випробуванням, яке не могло бути пройдене без жертв.
— Що буде далі? — запитав він у голосу, який, здається, був частиною самого простору.
— Це ваш вибір. І тільки ви, як Творці, можете вирішити, що буде далі.
Емірен глибоко зітхнув. Він відчував, як його серце обтяжує безліч можливостей і варіантів. Кожен варіант міг мати свої наслідки, і кожен вибір був одночасно і благословенням, і прокляттям.
— Ми будемо творити новий шлях, — сказав він, дивлячись на трон. — Ми не можемо повернутися до старого світу, але ми можемо створити новий.
Ардаліс мовчав, але його погляд висловлював сумнів. Він не був упевнений, що вони готові до такого кроку.
— І що з нами буде після того? — запитав він, але його голос зник у тиші, що царювала навколо.
Ніхто не відповів.
Творці опинилися на роздоріжжі. І цей вибір став останнім їхнім випробуванням перед тим, як змінити хід історії, перед тим, як знищити старий порядок і дозволити новому прийти на його місце. Тільки тоді вони зрозуміють, чи дійсно були готові до цього, чи стане їхнє рішення новим початком для світу, що вони самі ж і створили.