Світло дерева змінилося. Воно стало м’якшим, але проникливішим, ніби зверталося безпосередньо до їхніх душ. Айна і Тарік стояли перед величезним стовбуром, що пульсував, ніби живий організм. Їхня присутність активувала щось глибоко заховане в його сутності.
— Ми готові, — мовила Айна, відчуваючи, як її серце сповнюється рішучості.
Тарік кивнув, поклавши руку на древню кору дерева. У ту ж мить простір навколо них почав змінюватися. Дерево розкрило свої корені, які сяяли, переплітаючись у химерний візерунок. З глибини з’явився голос, що відлунював, як тисячі голосів одночасно.
— Ті, що прагнуть захистити вічність, — промовив голос, — ви пройшли шлях випробувань, але чи готові ви прийняти істину, яка змінить усе?
— Ми готові, — повторив Тарік.
— Тоді слухайте, — сказав голос, і простір навколо них вибухнув видіннями.
Вони побачили, як світи переплітаються, створюючи нескінченну мережу. Кожна нитка мережі була історією, життям, вибором. Але деякі нитки були обірвані, а інші — ослаблені. Айна відчула холодний дотик страху.
— Це те, що ми маємо захищати? — запитала вона.
— Вічність — це не просто час, — відповів голос. — Це гармонія. Коли одна нитка обривається, страждають всі інші. Ви — хранителі, ті, що мають знайти баланс і запобігти руйнуванню.
Айна і Тарік обмінялися поглядами. Їм було зрозуміло, що це завдання виходить за межі їхніх очікувань.
— Що ми маємо зробити? — спитав Тарік.
— Спочатку ви маєте знайти Джерело, — сказав голос. — Те місце, де всі світи переплітаються і де народжується гармонія. Але пам’ятайте: кожен ваш вибір впливає на нитки. Ви або відновите рівновагу, або станете причиною остаточного краху.
Вони стояли мовчки, розмірковуючи над значенням цих слів.
— А як ми знайдемо Джерело? — Айна зробила крок уперед, торкаючись однієї з сяючих ниток.
— Джерело — всередині вас, — відповів голос. — Слухайте себе, довіряйте один одному. Шлях покаже себе.
Світло дерева почало згасати, але його останнє сяйво зібралося у дві кульки, які повільно опустилися в руки Айни та Таріка.
— Це ваші провідники, — пояснив голос. — Вони допоможуть вам знайти шлях, але тільки якщо ваші наміри будуть чистими.
Айна відчула тепло від сяючої кульки в своїх долонях. Це було ніби частина самого дерева передала їй свою силу.
— Ми готові, — сказала вона, цього разу без жодного сумніву.
Тарік стиснув свою кульку і кивнув. Шлях перед ними знову змінився: він став більш чітким, ніби сама вічність вказувала їм напрямок.
— Ми знайдемо Джерело, — сказав він.
Разом вони ступили на цей новий шлях, повний викликів і відповідальності, знаючи, що їхня подорож тільки починається.