Світ здавався затишним після останнього випробування, але це було лише передчуття нової загрози. Айна першою відчула зміну. Стоячи на пагорбі, вона різко зупинилася, вдивляючись у горизонт.
— Ви теж це бачите? — її голос був напруженим, але спокійним.
Антем зупинився поруч, вдивляючись у далечінь. Там, де ще вчора були безкраї зелені луки, тепер височіли руїни — темний масив кам’яних споруд, що випромінював щось важке й незбагненне.
— Цього тут не було, — він стиснув меч у руці. — І це не схоже на щось природне.
— Це заклик, — промовив Луміс, стоячи трохи позаду. Його голос звучав стримано, але в очах було видно тривогу. — Але чи ми готові відповісти на нього?
— Ми не маємо вибору, — твердо сказав Тарік, спустивши капюшон і вдивляючись у далечінь. — Ці руїни — не лише залишки минулого. Вони жадають перевірки.
Айна кивнула.
— Енергія тут неправильна. Вона просочується в землю, впливає на все навколо. Якщо ми залишимо це без уваги, руїни зруйнують баланс у наших світах.
— Тоді ми йдемо, — Антем поглянув на інших, переконуючись, що вони готові.
І вони рушили вперед, долаючи невідоме, яке з кожним кроком ставало дедалі відчутнішим.
Вхід до руїн
Руїни зустріли їх похмурою величчю. Кам’яні ворота з майстерним різьбленням, здавалося, дихали древньою енергією. Усередині було прохолодно й темно, але світло, що пробивалося крізь тріщини в стінах, підсвічувало сцени на різьблених барельєфах.
— Ці зображення… — Айна торкнулася пальцями одного з барельєфів. — Вони показують створення і руйнування. Це історія світів.
— А це? — Луміс вказав на величезну центральну залу, підлога якої світилася загадковими блакитними колами. — Це виглядає, як частина механізму.
— Не просто механізм, — озвався Тарік. — Це випробування. Кожне коло — пастка або загадка. Ми не зможемо пройти без командної роботи.
— Чудово, — глухо промовив Луміс, стискаючи руків’я меча. — Я завжди “любив” загадки.
— Ми не маємо іншого вибору, — коротко сказав Антем і ступив на перше коло.
Світ навколо змінився.
Ілюзії
Кожного героя раптово відокремило від інших, зануривши у власну реальність.
Антем стояв перед ідеальним світом. Спокійні поля, чисте небо, щасливі люди. Але голос із тіні запитав:
— Чи готовий ти залишити свою боротьбу заради цього спокою? Чи ти обереш шлях, який змінює не лише твою долю, але й долю інших?
Айна опинилася серед мертвого лісу. Величні дерева перетворилися на кам’яні стовпи, а земля під ногами була мертвою. Голос шепотів:
— Твоя сила може відновити все це. Але чи готова ти віддати все, що маєш, заради цього?
Луміс побачив перед собою свої найгірші помилки. Битви, в яких він не зміг допомогти. Друзі, яких він втратив. Голос був безжальним:
— Чи ти пробачиш собі? Чи залишишся заручником своїх страхів?
Тарік стояв перед образом своєї втраченої родини. Їхні обличчя були сповнені любові, але вони мовчки чекали, ніби закликаючи залишитися з ними.
— Чи ти можеш відпустити те, що любив, щоб продовжити шлях?
Повернення до реальності
Один за одним вони виходили з ілюзій. Антем розірвав привид ідеального світу, згадавши про свою мету. Айна відкинула страх втрат, обравши шлях життя. Луміс зупинив свій погляд на майбутньому, а не минулому. Тарік прийняв, що біль втрати — це не слабкість, а сила, яка веде вперед.
Зібравшись разом, вони зрозуміли: це випробування було створене, щоб відокремити їх одне від одного. Але їхня справжня сила була в єдності.
— Ми це зробимо разом, — сказав Антем, простягаючи руку до центру механізму.
Айна, Луміс і Тарік поклали свої долоні поруч із його. Енергія злилася в яскравий потік, що охопив руїни, ожививши їх. Стіни почали змінюватися, відкриваючи нові коридори та знання.
Розгадка
На стінах ожила мозаїка, що показувала історію творців вічності — тих, хто зберігав її, і тих, хто намагався її знищити.
— Ми лише на початку, — сказав Тарік, уважно вдивляючись у зображення. — Але тепер у нас є більше відповідей.
— І більше запитань, — додав Луміс.
— Це не кінець нашого шляху, — промовила Айна. — Це новий етап.
— А значить, ми йдемо далі, — завершив Антем, і його голос звучав так само впевнено, як і в перший день їхньої подорожі.
Руїни залишилися позаду, але герої відчували: це випробування змусило їх змінитися. Воно зміцнило їх як команду, змусило довіряти одне одному і дало їм нову силу для боротьби за вічність.