Меланія прокинулася від глибокого сну, не відчуваючи втоми. Здавалося, що сама сутність її тіла була оновлена, переповнена новими силами, які вона ще не могла повністю зрозуміти. Однак внутрішнє відчуття тривоги, яке охоплювало її серце, не покидало.
Вона встала, не роблячи жодних зайвих рухів. Її погляд ковзнув по незнайомій кімнаті, яку вона вперше бачила. Стеля була низька, а стіни, здається, розчинялися у сірому тумані. Під ногами не було звичного ґрунту, а лише холодна, прозора поверхня, що віддзеркалювала її постать.
— “Ти готова?” — прошепотів голос. Він був знайомий, таємничий, ніби резонував у самому її нутрі. Вона обернулася, і в її погляді запалилося щось нове — рішучість, яка досі була на межі її можливостей.
— “До чого?” — запитала вона тихо, і її голос віддався відлунням, ніби кімната була живою і чула кожне слово.
Несподівано, з туману перед нею виникла постать. Це була жінка, її обличчя було молодим, але очі — глибокі, мов океан, і в них ховалася нескінченна мудрість. Вона носила одяг, вишитий дивовижними символами, які здавалося, міняли свій вигляд із кожним її рухом.
— “Ти не можеш повернутися, Меланіє,” — сказала жінка, її голос був спокійним, але впертим. “Ми змінюємо світ, коли змінюємо себе, але іноді це може зруйнувати все, що ми колись знали.”
Меланія ступила вперед, і її руки майже торкнулися поверхні, яка здавалась кришталевою, проте мала якусь невидиму тяжкість.
— “Але я не хочу руйнувати… я хочу творити,” — відповіла вона, намагаючись знайти голос, який не здався б таким сумнівним.
Жінка усміхнулася, і в її погляді промайнула іскорка жалю.
— “Творити можна тільки тоді, коли ти готова стати частиною руйнації. Все, що було, має бути поглинуте новим, щоб не залишити місце старому.”
Меланія закрила очі, і в її серці відчувалася тривога. Вона зрозуміла: щоб змінити світ, їй треба було зануритися в саму глибину його темряви, стати її частиною, але чи була вона готова?
Раптом простір навколо неї змінився. Туман розсіявся, і перед Меланією з’явився ще один образ — молодий чоловік з темними, як ніч, волоссям і поглядом, що викликав невідомий холод. Він стояв на порозі, його очі свідчили про щось, чого вона не могла зрозуміти.
— “Це ти?” — запитала вона.
Чоловік кивнув, його рухи були легкими і швидкими, наче він давно був частиною цього місця.
— “Я той, хто прийшов, щоб змінити твої рішення,” — сказав він, і його голос був спокійним, але в ньому відчувалася сила, здатна зламати будь-які бар’єри. “Ми можемо стати союзниками, або ж… ворогами.”
Меланія не могла відвести погляду від його очей, в яких відбивалося щось темне, але водночас манливе. Що він хотів? Що було насправді за його словами?
— “Але чому ти?” — запитала вона, її голос став твердим, хоча вона відчувала страх у кожній клітинці свого тіла. “Ти був із ними. Ти був частиною того, що я мала зруйнувати.”
Чоловік посміхнувся, і в його посмішці було щось загадкове.
— “Я був частиною того, що ми мали зруйнувати, але не того, що ти хочеш змінити. Зміни, Меланіє, починаються з твоєї готовності стати частиною руйнації, щоб побудувати нове.” Його голос став більш серйозним, його очі не відпускали її. “Ти хочеш змінити світ, але твої зміни будуть не тільки твоїми. Вони торкнуться всіх.”
Вона заплющила очі і зрозуміла, що вибір, який їй належить зробити, не буде простим. Щоб змінити все, їй доведеться змінити себе, стати частиною цього світу, навіть якщо це означає залишити все, що вона колись любила.
“Щоб бути творцем, потрібно вміти бути руйнівником”, — ці слова відлунювали в її голові.
І ось, перед нею знову розгорнулися двері, але вони не були просто вхідними дверима. Вони були вибором, вибором, який треба було зробити зараз. Тільки через прийняття руйнації Меланія могла продовжити свій шлях.
Її рука простяглася вперед, і вона торкнулася дверей. Кожен її рух був важким, як сама реальність, що скручувалася навколо неї, ніби сама доля ставала частиною її.
— “Я готова,” — сказала вона, і її голос звучав впевнено, незважаючи на всі сумніви, які ще залишалися в її серці.
Двері повільно відчинилися, і темрява, яка була за ними, привітала її холодом, але і запрошенням на новий шлях.