Усі стояли на порозі невідомого світу, а атмосфера навколо них була наелектризована, мов перед бурею. Небо, яке раніше було ясним і спокійним, тепер затяглося темними хмарами, що поглинали світло, і лише блискавки прорізали тишу. Земля здригалася під ногами, наче це було не просто місце, а самий фундамент цього світу, що відчував тривогу.
Антем зробив перший крок вперед, його серце билося швидше, адже він відчував, що все, що вони пережили, призвело їх до цього моменту. Це була точка без повернення — світ, який чекав на них, був не просто фізичним простором, а втіленням ідеї, що обіцяла як великі можливості, так і величезні випробування.
“Це не просто вхід,” — промовив Антем, його голос низький і урочистий. “Це серце самого світу. Тільки через нього ми можемо знайти справжню суть того, що нас чекає.”
Луміс стояв поряд, уважно оглядаючи архітектуру перед ними. Великі кам’яні стіни, вкриті загадковими символами, що здалося, живуть і дихають, розповідали свою історію. Усі ці знаки, вигравірувані на древньому камені, ніби випромінювали якусь магічну силу, яку вони не могли зрозуміти, але однозначно відчували її.
“Тут не тільки древні руни,” — зазначив Луміс, хмурячи чоло. “Це місце зберігає пам’ять про все, що сталося і, ймовірно, про те, що ще станеться.”
Айна, стоячи трохи осторонь, відчула цей потік енергії, що ледь вловимий, наповнював простір навколо. Її інтуїція підказувала, що вони наближаються до того, що змінить все, що вони знали. Час і простір в цьому місці перепліталися, і навіть їй важко було сказати, чи це був момент майбутнього, чи спогад про минуле.
“Це не просто шлях,” — сказала вона, дивлячись на знак, що сяяв на одному з каменів. “Це випробування на межі. Ми йдемо туди, де час перестає існувати, і де наші вибори будуть визначати долю не тільки нашого світу, а й інших.”
Тарік, почувши ці слова, відчув, як по його шкірі пробігла хвиля холоду. Він не сумнівався, що ця подорож призведе їх до величезних змін. Відразу ж виникло запитання, яке турбувало його від самого початку їхнього шляху: чи дійсно вони готові до того, що чекає попереду?
“Те, що ми побачимо за цими воротами, може повністю змінити наше розуміння вічності,” — сказав він, але в його голосі не було сумнівів. Лише рішучість. “Ми повинні бути готові до будь-якого результату. Цей шлях не для слабких.”
Всі замовкли на мить, і в їхніх серцях заговорила тиша, яка не була спокійною, а була напруженою, передчутною. І вони пішли вперед, через великий кам’яний портал, не знаючи, що чекає на іншому боці.
Всі відчували, що цей момент, коли вони переступлять поріг, стане вирішальним. Секунди перетворилися на століття. Кожен із них відчував, як їхнє тіло і душа сприймають новий простір, який поглинув їх разом із цими каменями, що стояли на шляху. У світі поза порталами вони не були просто мандрівниками — вони були тими, хто може змінити все навколо. Вони були носіями вибору. Вибору, який може знищити або перетворити реальність.
І ось вони перетнули поріг.