Емірен ступив у темряву, де все здавалося нереальним і спотвореним. Тіні, що обвивали дерева, стали ще густішими, а повітря навколо наче стало важким, ніби кожен подих забирає частину душі. Стежка перед ним не була прямою — вона виверталася, здіймалась і знову згиналася, ніби сама була живою істотою, що відчуває кожен його крок.
Незважаючи на всю таємничість і небезпеку, що насувалась, він відчував — це була його дорога. Він був не просто мандрівником, а частиною цього саду, цього часу, і навіть якщо він не розумів усіх наслідків своїх дій, він уже не міг повернутися.
В серці залишалась незатихаюча тривога, та, що тягнула його вниз, в самісіньке серце темряви. Відчуття, що він стоїть на межі чогось великого, не давало йому спокою. Але, попри всі сумніви, він знав — він не один.
Зустріч з Тінню
Раптом, серед цієї темряви, з’явилася постать. Вона була така ж нечітка, як і все навколо, але в її присутності світло ставало більш реальним, хоча і не менш холодним.
— Ти прийшов, — промовив голос. Він звучав знайомо, хоча Емірен не міг точно визначити, звідки. — Але чи готовий ти?
Перед ним стояла постать, схожа на людину, але її обриси були розмиті, немов тінь, що не мала визначеної форми. Вона тримала в руках гілку, чорну, як сама ніч, і покривала її іржавими пластинами, що випромінювали слабке світло.
— Що це? — запитав Емірен, відчуваючи, як його серце починає битися швидше.
— Це вибір, — відповіла постать. — Вибір, який ти маєш зробити, щоб сформувати свій час. Гілка, що тягнеться у майбутнє, і корінь, що захоплює минуле. Тобі треба вирішити, де ти хочеш залишити свій відбиток. У тому, що вже було, чи в тому, що лише має статися?
Емірен не міг відповісти. Вибір був непростим. На обох кінцях стежки його чекала реальність, яку він не міг передбачити. І минуле, і майбутнє — обидва ці світи виглядали для нього однаково важливими, але що з них було справжнім? Що з них було важливим?
Шлях у Минуще і Вічне
Постать підняла руку, і гілка перед ним почала розкриватися. Спочатку це була проста деревина, але з кожним її рухом вона ставала все складнішою, більше схожою на щось живе. Гілка згорнулась, а в її середині почали з’являтися візерунки, що нагадували картини його минулого.
“Це те, що ти залишив позаду, — промовив голос. — Це твій вибір, твоя спадщина.”
Знову перед ним виникла сцена з його рідного села. Він бачив себе молодим, ковалем, що мріє про велику подорож. І поруч — моменти з життя його родини, з дитинства, що здавались такими далекими, але водночас настільки живими.
Тим часом гілка почала набирати нову форму. Тепер вона стала схожою на міст, що простягається через безодню. Над ним, немов з віддаленого майбутнього, можна було побачити яскраві обрисі величезних будівель, чудових міст, що височіли на горизонті. Це був інший шлях — той, що чекав попереду.
— Якщо ти хочеш повернутися до минулого, — сказала постать, — то ці моменти залишаться твоїми. Але ти не зможеш змінити те, що сталося. Якщо ж ти вибереш майбутнє, то зміниться не лише твоє життя, а й сам час.
Емірен заплющив очі, намагаючись зрозуміти, який шлях він повинен обрати. Він відчував, як його серце тягнеться до минулого, до того, що він втратив. Але й майбутнє також манило його. Які б не були наслідки, він розумів: він не може залишити все без змін. Він був Творцем вічності, і його вибір був важливий не тільки для нього, а й для всього часу.
Перший Крок до Безмежного
Крокуючи вперед, він відчував, як темрява змінюється. Вона стає м’якшою, а світло починає проникати крізь її краї. Гілка перед ним ніби поглинула всю його душу, його надії і страхи, і почала розцвітати новими можливостями.
— Ти зробив свій вибір, — сказав голос. — Тепер час зміниться. Але пам’ятай, що навіть самий маленький вибір змінює не лише тебе, а й усі можливі світи.
Емірен відчував, як його тіло наповнюється новою енергією. Він уже не був тим, ким був раніше. Тепер він став частиною того, що було і що буде. І це було лише початком великої подорожі.
Він зробив ще один крок, знову відчуваючи, як час перестає бути лінійним. Все навколо нього було можливістю, і він був готовий вплинути на кожен його момент.