Світло, що випромінювалося від кам’яної стели, почало згасати, поступово занурюючи кімнату в ще більшу темряву. Меланія відчула, як її серце прискорено б’ється, а пальці, що ще кілька секунд тому тримали символ, зараз тремтіли від напруги. Вона зрозуміла, що нічого вже не буде таким, яким було до цього моменту. Все змінилося. Ті знання, що втілилися у виборі, тепер стали її власним тягарем.
В очах Учителя відбився той самий спокій, яким він завжди володів, але тепер щось змінилося й у ньому. Він не говорив, тільки стояв поруч і спостерігав за Меланією, ніби чекаючи, поки вона сама усвідомить важливість свого кроку.
— Це початок, — промовив він нарешті, його голос звучав, як ехо з іншої епохи. — Початок кінця і початок чогось нового одночасно. Ти зробила свій вибір. Тепер час дійсно зміниться.
Меланія не могла повернутися. Вона не могла втекти від цього рішення, навіть якщо б і захотіла. Вона зробила свій вибір, і він привів її до цієї межі, до моменту, коли слід було лише діяти.
— Але куди веде цей шлях? — запитала вона з нерішучістю, хоч її розум уже почав усвідомлювати, що не все тут буде таким, як їй здається.
Учитель злегка усміхнувся, ніби вперше за багато років побачив у ній щось нове. Він повільно підняв руку і вказав на великі двері храму, що вели в ще глибшу темряву.
— За цими дверима буде той, хто допоможе тобі знайти шлях, — відповів він. — Але пам’ятай, цей шлях не буде легким. Буде багато спокус і темних сил, що намагатимуться зупинити тебе. Але тільки через випробування ти зможеш зрозуміти, чому ти повинна пройти цей шлях. Чому ти повинна бути готова прийняти його.
Меланія підійшла до дверей, що тихо скрипнули, коли вона їх торкнулася. За ними відкривалася ще більша темрява, яка поглинала навіть слабке світло смолоскипів, що горіли на стінах. У цьому мороці було відчуття, ніби простір сам змінюється, ніби час тут не був звичним, а скоріше плавав у потоці хаосу.
Вона зробила крок уперед.
Простір перед нею почав зникати, і поступово, ніби виводячи її з одного світу в інший, з’явилися перші контури нової реальності. І ці контури були не такими, як вона уявляла. Це був не світ майбутнього. Це був розрив між світом, який вона знала, і тим, що тільки-но починав існувати.
Туман, що заповнив кімнату, почав набувати конкретних форм — спочатку як силуети, потім як реальні фігури. Меланія зрозуміла, що це були не просто видіння, а спогади про минуле, що виникали з хаосу її власного вибору. Вона побачила безліч облич — знайомих і незнайомих, які вели свою боротьбу, намагаючись зрозуміти, що відбувається.
— Це ті, хто не зміг зробити свій вибір, — почувся голос Учителя, але він був таким далекім, як ехо через багато століть. — Вони блукають у темряві, не знаючи, куди йти, тому що їхній шлях не завершився. Ти повинна пройти далі, Меланіє. Ти повинна зробити вибір остаточний. Якщо ти хочеш змінити час, змінити долю, ти повинна бути готова зустріти те, що є на іншій стороні цього шляху.
Занурена у ці думки, вона йшла далі, слідуючи за тим примарним світлом, що вело її вперед. Її кроки були впевненими, хоча вона вже відчувала, як тяжіє до неї невидимий вантаж — важкість вибору, яку вона тепер не могла ігнорувати.
Дорога велась через нескінченні коридори та темні кімнати, що були пустими і здавалося, що вони ніколи не мали початку чи кінця. Меланія почувала, як цей світ починає витискати з неї всі сили. Темрява намагалася зупинити її, але вона рухалася далі, бо знала, що попереду її чекає відповідь. І тільки цей шлях вів до того, що могло змінити її життя, і навіть світ.
І тоді перед нею з’явилася велика зала, де з глибини темряви пробивалося слабке світло. Усередині стояла постать, яка чекала на неї.
Те, що вона побачила, не було здивуванням — це була вона сама. Тільки інша, темніша, сильніша. Вона стояла перед собою, ніби віддзеркаленням свого майбутнього.
— Ти прийшла, — сказала її темна копія, голос якої лунав в її душі. — Ти зробила вибір, і тепер ти повинна вирішити: чи бути тобі темрявою, чи світлом.
Меланія застигла, намагаючись знайти слова.
— Я не знаю, чи готова я, — відповіла вона, голос її тремтів, але була й рішучість.
— Ти завжди була готова, — сказала темна постать. — Але не всі вибори даються так просто.
Зрозумівши це, Меланія зробила ще один крок вперед.