Тканина світу тріщить
Емірен стояв на межі двох світів, відчуваючи, як сама тканина реальності тріщить під їхнім тиском. Навколо нього все крутилося, розділяючи час на безліч можливих варіантів, кожен з яких вимагав жертви. Острів Часу, який він завжди вважав стабільним, став нестабільним, наче живий організм, що бореться за своє існування.
— Це не просто вибір, — мовив Водяний, поглянувши на коло, що утворювало межу двох реальностей. — Це буде розрив, або єднання. Все зламана гармонія. Ми повинні знайти баланс.
Тіні з минулого і майбутнього
З кожним кроком вони наближалися до центру кола. В їхніх душах дзвеніли голоси тих, хто вже зробив свій вибір, і тих, хто ще тільки наважиться. Залишки всіх можливих світів були у їхніх серцях, як образи — розмиті, невиразні, але такі важливі.
— У нас немає часу, — прошепотів Порожній. — Час сам по собі більше не існує. Він розривається на частини.
Моменти невизначеності
На тому боці кола з’явилися спалахи світла — нові світи, нові форми існування, які ще не отримали своєї форми, а тільки починали проявлятися. Всі ці світи були настільки близькими, що їх можна було відчути, але не зрозуміти до кінця.
— Що станеться, якщо ми оберемо неправильний шлях? — запитав Фламенн, ступаючи вперед, дивлячись на темні спалахи, що висіли в повітрі.
— Якщо ми не зробимо вибір, усе буде знищено, — відповів Емірен. — Якщо ми не зробимо цього зараз, то ми втратимо все, за що боролися.
Рішення та сила вибору
У кожному їхньому русі був ризик. Вибір не можна було відкласти — кожен момент був важливим, кожне слово могло змінити хід подій. Сутність, що стояла перед ними, дивилася на них очима, що були відображенням мільйонів можливих версій майбутнього.
— Ви хочете змінити все, чи тільки зберегти те, що маєте? — запитала Сутність.
— Ми хочемо творити нове, — відповів Емірен, відчуваючи, як серце його наповнюється рішучістю. — Ми хочемо змінити саму суть того, що є, щоб ми могли жити не в обмеженнях старого, а в нескінченному потоці нових можливостей.
Ціна вибору
— Тоді ви маєте принести свою жертву, — мовила Сутність. — Щоб дати місце новому, ви повинні забрати частину того, що є, навіть якщо це буде болісно.
Емірен подивився на своїх супутників. Він знав, що їхній шлях ще не завершений, і ціна вибору буде великою. Однак він також знав, що без змін неможливо створити нове.
— Ми готові, — сказав він, і його голос лунав вперше так твердо.
Після цих слів коло навколо них почало світитися ще яскравіше. Розрив між світами став меншим, і перед ними відкрилася нова реальність. Але те, що вони повинні були залишити, залишило слід у їхніх душах — непоправну втрату, яку вони не могли забути.
Судний шлях
Вони ступили вперед. Із кожним кроком вони відчували, як світ, що раніше здавався незмінним, починає розчинятися навколо них, перетворюючись на новий простір, де час став більш пластичним і відкритим для змін.
Вибір був зроблений. Тепер вони повинні були стати частиною нового світу, де реальність вже не була такою, як раніше. І хоча це принесло жертви, їхня рішучість і прагнення до нових можливостей допомогли відкрити нову реальність, де дві Вічності мали співіснувати.
Настав час для змін.