Емірен і Аліана стояли перед величними воротами Саду часу. Вони піднімалися високо в небо, ніби намагалися торкнутися самих зірок. Металеві пластини, прикрашені складними візерунками, сяяли холодним сріблом, а між ними мерехтіли тонкі нитки світла, наче живі.
— Це те, про що говорили легенди, — прошепотів Емірен, дивлячись на потоки енергії, що текли крізь ворота. — Сад часу.
— Так, — відповіла Аліана, уважно роздивляючись деталі. — Але пам’ятай, що за красою часто ховається небезпека. Ми ще не знаємо, що нас чекає всередині.
Крокуючи вперед, вони відчули, як земля під ногами почала легенько вібрувати. Від воріт війнуло холодом, і тіні почали згущуватися довкола. Несподівано з темряви з’явився силует. Висока постать, закутана в чорний плащ, стояла нерухомо, мов статуя.
— Хто ти? — голос Емірена був спокійним, але його рука потягнулася до руків’я меча.
— Той, хто стереже цей Сад, — відповів незнайомець, його голос був холодним і порожнім. — Ви шукаєте відповіді, але знайдете лише руйнування.
Постать підняла руку, і простір довкола почав змінюватися. Сама реальність здригнулася, наче хвилі на озері. Емірен побачив, як шматки їхньої реальності змішуються з іншими часами: з’являлися обличчя, місця, події, які він ніколи не бачив, але відчував, ніби вони були частиною його життя.
— Ти маніпулюєш часом? — запитала Аліана, наближаючись до незнайомця.
— Я лише показую вам його істинну суть, — відповів він. — Час — це хаос, і ви не зможете його контролювати.
Сила ворога
Раптом темрява навколо загусла, і з неї почали виходити тіні. Вони були схожі на створінь, вирваних з нічних кошмарів: їхні тіла постійно змінювалися, перетікаючи з однієї форми в іншу. Вони рухалися швидко, зливаючись із простором, наче були частиною самого часу.
— Готуйся! — крикнув Емірен, витягаючи меч. Його клинок спалахнув золотим світлом, яке розсіяло частину тіней.
Аліана підняла руки, і з її долонь вирвався потік срібного сяйва, що створив навколо них захисний бар’єр. Тіні спробували прорватися, але їхні атаки розбивалися об магічний захист.
— Вони не зупиняться, поки не поглинуть нас, — промовила Аліана, її голос був напруженим. — Ми повинні знайти спосіб пройти через ворота.
— Що це за створіння? — запитав Емірен, завдаючи удару одному з тіньових істот.
— Це тіні часу, — відповіла Аліана. — Вони існують там, де порушено баланс. Якщо ми не зупинимо їх, вони знищать усе навколо.
Проникнення до Саду
Битва тривала, і з кожною хвилиною тіні ставали сильнішими. Емірен і Аліана зрозуміли, що їхні сили не нескінченні, і час працював проти них. Незнайомець, що стояв біля воріт, спостерігав за ними, ніби випробовуючи.
— Якщо ти справді хочеш пройти, доведи, що гідний, — сказав він, і його постать розчинилася в повітрі.
Тіні почали зливатися в одну величезну форму, створюючи монстра з тисячі облич. Кожне обличчя кричало, виражаючи біль, страх і гнів.
— Це випробування, — промовила Аліана. — Нам потрібно діяти разом.
Емірен кивнув і підняв меч високо вгору. Його золотий світ почав переплітатися зі срібним сяйвом Аліани, утворюючи потужний потік енергії. Разом вони спрямували його на істоту, і вона почала розпадатися на шматки, розчиняючись у повітрі.
Ворота Саду повільно відкрилися, випускаючи яскраве світло. Емірен і Аліана, задихані, але рішучі, ступили вперед.
— Це лише початок, — сказав Емірен, поглянувши на нескінченний простір перед ними.
— Так, — відповіла Аліана. — Але ми готові.