Проблема не в тому, що це є. Проблема в тому, що ти намагаєшся це повторити.
Він прокинувся раніше, ніж зазвичай.
Не тому, що треба було.
Тому що щось не дало спати далі.
Не думка.
Відчуття.
Воно не було сильним.
І не було чітким.
Але було достатнім, щоб він не повернувся назад.
Він не рухався одразу.
Лежав.
І вперше не намагався це пояснити.
Просто спостерігав.
Чи зникне воно.
Чи зміниться.
Чи стане чимось більшим.
Нічого не сталося.
І це було відповіддю.
Він піднявся.
Без причини.
Або без тієї, яку можна назвати.
Він вирішив перевірити.
Не що це.
А чи це працює.
Він почав з простого.
Зупинився посеред руху.
Чекав.
Нічого.
Зробив крок.
Знову зупинився.
Цього разу щось було.
Ледь.
Як зміщення.
Не вперед.
Вбік.
Він не одразу послухав.
І воно зникло.
Він зупинився знову.
І цього разу не поспішав.
Чекав довше.
Поки воно не з’явилось знову.
І цього разу він зробив саме те, що відчув.
Повернув.
Без питання.
Без перевірки.
І відразу після цього прийшла думка:
Це не стабільно.
Він усміхнувся.
Бо зрозумів:
він знову намагається це пояснити.