Що читати після «Короткого перебування в пеклі»: 7 книжок і оповідань

Якщо після «Короткого перебування в пеклі» (A Short Stay in Hell) Стівена Л. Пека ви досі вигадуєте, як знайти потрібну книжку, почніть із «Вавилонської бібліотеки» Хорхе Луїса Борхеса. Якщо найважче було думати про те, як у такому світі знайти близьку людину, оберіть «Я, яка ніколи не знала чоловіків» Жаклін Арпман. А якщо хочеться ще раз поблукати незбагненною будівлею, де хтось знає кожну статую й пам’ятає час припливу, відкрийте «Піранезі» Сюзанни Кларк.

У Пека є завдання, яке легко переказати одним реченням: чоловік має знайти в бібліотеці книжку про власне життя. Значно важче пояснити, чому після останньої сторінки один читач думає про полиці, інший — про Бога, а третій хоче негайно зателефонувати комусь рідному. Від того, яка з цих думок залишилася з вами, і варто відштовхуватися. Далі — сім творів із коротким поясненням вибору. Розв’язки залишимо їхнім авторам.

Читачка тримає розгорнуту книжку біля полиць, що тягнуться вздовж бібліотечної галереї.
Одна книжка в руках, тисячі полиць попереду. Так виглядає завдання Пека в масштабі однієї людини.

Що читати після Пека: швидке порівняння

ТвірЩо перегукується з ПекомФормат
Вавилонська бібліотекаЯк знайти правду серед усіх можливих книжокОповідання на вечір
Я, яка ніколи не знала чоловіківСамотність навіть поруч із близькимиКороткий роман
ПіранезіВеличезний Дім, у якому можна почуватися вдомаРоман
Пекло — це відсутність БогаЧи справедливі правила потойбіччяМала проза зі збірки
Татарська пустеляЖиття, яке минає в очікуванніРоман
Винахід МореляБажання назавжди зберегти одну митьКороткий роман
SumРізні відповіді на запитання про життя після смерті40 мініатюр

Сім книжок і оповідань для читачів «Короткого перебування в пеклі»

1. Хорхе Луїс Борхес — «Вавилонська бібліотека»

Припустімо, що вам пощастило: у першій же залі ви знайшли каталог із точною адресою потрібної книжки. Чому йому вірити? У бібліотеці, де можливі всі комбінації знаків, десь мусить бути інший каталог — такий самий до останньої коми, тільки номер полиці в ньому помилковий. Борхесу вистачає кількох сторінок, щоб така дрібна незручність перетворилася на справу життя цілих поколінь бібліотекарів.

Це перший вибір для тих, хто, читаючи Пека, подумки розподіляв зали між пошуковими групами або намагався придумати систему позначок. Але в оповідання свій темп: Борхес може проминути долю окремої людини одним реченням і затриматися на дивному переконанні, яке поділяє ціла громада. Його цікаво читати з олівцем, записуючи заперечення на полях.

2. Жаклін Арпман — «Я, яка ніколи не знала чоловіків»

Сорок жінок живуть під охороною в підземній клітці. Наймолодша виросла серед них. Для старших звичайна кухня чи прогулянка містом — спогад; для неї — чужа розповідь, із якої треба скласти уявлення про світ. Вони мають спільний побут, чують ті самі голоси, бачать ті самі стіни. І все одно між ними залишається відстань, якої старші жінки часом навіть не помічають.

Арпман варто читати, якщо у Пека найбільше важили зустрічі. Як познайомитися з людиною, коли просте «звідки ти?» для вас обох означає зовсім різне? Як розповісти їй про те, чого вона ніколи не бачила? Роман суворий, і до загадки ув’язнення краще підходити без списку пояснень, які ви неодмінно сподіваєтеся отримати. Найточніші відповіді тут стосуються того, чим люди можуть поділитися між собою.

3. Сюзанна Кларк — «Піранезі»

Піранезі записує припливи, які затоплюють нижні зали Дому. Від його уважності залежить, де й коли можна пройти. Він орієнтується за статуями, помічає птахів і знаходить красу там, де випадковий відвідувач бачив би чергову низку однакових приміщень. Уже за кілька сторінок стає зрозуміло, чому саме з цим провідником хочеться йти далі.

Згадайте, чи змогли б ви після Пека впізнати одну конкретну полицю. У Кларк, навпаки, окрема зала набуває характеру, щойно герой розповідає, що в ній бачив. Тому «Піранезі» пасує читачеві, якого в пекельній бібліотеці захоплював насамперед простір і який тепер хотів би відчути в подібному місці ще й радість. Якщо цей Дім вам уже знайомий, ось ще 12 книжок, схожих на «Піранезі».

4. Тед Ченґ — «Пекло — це відсутність Бога»

Під час явлення ангела гине дружина Ніла Фіска. У світі Ченґа така подія має очевидців, її наслідки можна простежити, а існування ангелів для героя таке ж певне, як його власне горе. Нілові доводиться з’ясувати дещо складніше: чи здатен він полюбити Бога, коли найсильніше його бажання — знову побачити дружину?

Оберіть цей твір, якщо під час читання Пека ви подумки сперечалися з тим, хто встановив правила. Можна знати, за якими законами влаштоване потойбіччя, і все одно не розуміти, як жити з цим знанням. Ченґ дає кільком людям нагоду побачити той самий світ і показує, як по-різному вони витлумачать побачене. Українською твір варто шукати за назвою збірки «Історія твого життя та інші оповідання».

5. Діно Буццаті — «Татарська пустеля»

Молодий офіцер Джованні Дроґо прибуває до прикордонної фортеці. Звідти чекають ворога. Якщо ворог з’явиться, саме тут може трапитися подія, заради якої варто було обрати військову службу. Чи розумно їхати напередодні такого шансу? Можна лишитися ще на день. Особливо добре Буццаті розуміє те, що й наступного ранку ця думка звучатиме так само переконливо.

«Татарську пустелю» я порадив би читачеві, який давно забув подробиці пошуку у Пека, але пам’ятає відчуття втрачених років. У фортеці є розклад, товариші й службові обов’язки. Кожен окремий день має достатньо причин початися і скінчитися саме так. Моторошно стає, коли пробуєш скласти з усіх цих цілком розумних днів біографію однієї людини. В англомовних каталогах цей роман трапляється під двома назвами: The Tartar Steppe і The Stronghold.

6. Адольфо Біой Касарес — «Винахід Мореля»

Утікач ховається на острові, де сподівається пожити без свідків. Та невдовзі він помічає інших людей. Особливо його приваблює жінка, за якою він спостерігає надвечір. Поки читаєш його записи, важко вгадати, яка подробиця виявиться ключем до загадки, а яка розповідає лише про людину, що надто довго була сама.

Цей короткий роман, в оригіналі La invención de Morel, варто взяти заради запитання, яке легко пропустити у Пека. Ми охоче уявляємо вічність як покарання. А якби можна було зберегти одну мить із певною людиною, на що ми погодилися б заради цього? Передмову й докладні рецензії краще відкласти до кінця: тут є задоволення саме в тому, щоб помічати дивацтва острова в тому самому порядку, що й герой.

7. Девід Іґлмен — «Sum»

У Sum: Forty Tales from the Afterlives сорок коротких версій потойбіччя. У першій мініатюрі однотипні заняття людського життя зібрані докупи. Звичайний день легко пригадати за сніданком, дорогою чи розмовою. А що залишиться від цього дня, якщо всі сніданки опиняться поруч, а всі розмови складуть окремий відтинок вашого існування?

Іґлмен підійде тим, хто найбільше любить простежувати наслідки дивної вихідної умови. Одну мініатюру можна прочитати за кілька хвилин, а потім цілий вечір згадувати, на що у вашому житті пішло найбільше непомітного часу. Наступна мініатюра запропонує нову умову й інший настрій. Якщо після Пека ви скучили за голосом одного оповідача, краще почати з Арпман, а Sum залишити для читання потроху.

Що читати після Пека: Борхеса — заради пошуку книжки, Арпман — заради теми самотності, Кларк — заради незбагненного простору.
Три маршрути від однієї повісті. Оберіть той, що починається з вашого враження.

Борхес і Пек: скільки коштує одна помилкова книжка?

Уявіть книжку, у якій точно описано кухню вашого дитинства. Ось горнятко з відбитою ручкою. Ось стілець, який хитався, хоч скільки підкладали під ніжку складений папір. Ви читаєте далі й уже майже певні: знайшли. А на сотій сторінці з’являється брат, якого у вас ніколи не було.

Це вигаданий приклад. У Борхеса така майже правдива книжка цікава вже тим, що можна уявити її місце серед мільйонів інших версій того самого дитинства. Спробуйте тепер поставити на місце читача героя Пека. Він щойно прочитав сто сторінок. Можливо, десь неподалік на нього чекала людина. Тепер доведеться встати, повернути книжку на місце й потягнутися по наступну. Ось чому ці два твори варто читати поруч: Борхес дає відчути розмір бібліотеки, а Пек дозволяє виміряти її одним змарнованим вечором.

Бібліотеку Пека можна прочитати як екзистенційну притчу. Якщо година розмови з іншою людиною не наближає героя до потрібної книжки, чи справді ця година змарнована?

Запитання про переклади й вибір книжки

Які твори з добірки можна знайти українською?

Для початку є три зручні орієнтири. «Я, яка ніколи не знала чоловіків» Жаклін Арпман вийшла у КСД. «Піранезі» Сюзанни Кларк шукайте у видавництва РМ. Для твору Ченґа введіть у каталозі назву всієї збірки — «Історія твого життя та інші оповідання». Якщо шукаєте саму повість Пека мовою оригіналу, введіть Steven L. Peck, A Short Stay in Hell.

Що з цього можна прочитати за один вечір?

«Вавилонська бібліотека» — найкоротший шлях від Пека до його літературного попередника. «Пекло — це відсутність Бога» довше й підійде, якщо на вечір хочеться однієї завершеної історії з героями. Для читання уривками найзручніша збірка Іґлмена: кожна мініатюра має власну кінцівку.

Що обрати, якщо після Пека хочеться менш похмурої книжки?

Почніть із «Піранезі». У Домі є небезпека, проте його мешканець уміє подбати про себе й помітити щось прекрасне навіть у порожній залі. Якщо ж вас захопило саме запитання, чим наповнити відведений час, і ви хочете дослідити його в інших історіях, перегляньте добірку екзистенційного фентезі.