Тіні відступили на мить, але це був лише подих перед бурею. Простір навколо героїв змінився, наче сама реальність реагувала на їхній виклик. Повітря стало ще густішим, і тепер кожен з них відчував, як потоки енергії, що циркулюють між ними, переплітаються і зміцнюють їх. Всі вони були готові до найважчої частини битви, що наближалась, але навіть у цій безвихідній ситуації, їхні серця билися синхронно, як один.
“Це тільки початок,” — промовив Луміс, стоячи на передовій. Його пристрій тепер працював належним чином, випускаючи потужні імпульси енергії, які розсіювали темряву перед ними.
“Ми не можемо дозволити їм повернутися,” — додав Тарік, не відводячи погляду від горизонту, де чорні постаті, що випромінювали зловісне світло, вже почали збиратися в нові ряди.
“Вони не повинні досягти цього місця,” — сказав Антем, його голос був холодним і рішучим, коли він ступив вперед, тримаючи меч з готовністю.
Але саме в цей момент на перехресті з’явилося нове явище. Весь простір розірвався на шматки, і перед ними відкрилася величезна тріщина, крізь яку вивалився світло—темний і світлий одночасно. Це було явище, яке не піддавалось логіці — вічність і руйнація в одному, зливаючись у вируючий потік.
“Що це?” — запитала Айна, її голос був спокійним, але в очах з’явився страх.
“Це і є те, чого ми боялися,” — відповів Луміс, його обличчя стало серйозним. — “Сила, здатна знищити все.”
Сила темряви і світла, яка з’явилася з тріщини, почала набирати форму — то стало схоже на велику темну істоту, що виникла з чистого хаосу, її контури лише злегка виблискували, як іскорки, що розсипаються у вогні. Вона була водночас красивою і страшною, її присутність проникала в кожну частинку простору.
“Ми повинні зупинити її,” — сказав Антем, піднімаючи меч, готовий вступити в бій.
Тим часом, темна істота вже почала рухатись до них, її рухи були плавними, але кожен її крок видавався важким, ніби сама земля під ногами стискалася. Всі вони зрозуміли, що це не просто ворог, це сама сутність зла, яка прагнула поглинути усе.
Айна зосередилася і підняла руки, з її пальців почав витікати потік енергії, створюючи навколо героїв захисний бар’єр. Луміс активував свій пристрій на максимальну потужність, зосереджуючи енергію в одному потужному випромінюванні, яке могло врятувати їх хоча б на мить. Але темна істота рухалась швидко, немов простір сам поглинав їхні сили.
“Не здавайтеся!” — крикнув Тарік, і разом з іншими він кинувся до переднього ряду, готовий до останнього бою. Кожен із героїв знав, що саме від цього бою залежить не тільки їхнє майбутнє, але й сам існування їхніх світів.
Небо і земля знову злилися в одну темну і світлу масу, створюючи крижану порожнечу, яка поглинала все навколо. Але герої трималися разом, об’єднуючи свої сили в один останній вибух енергії, який повинен був вирішити результат цієї битви.
Вони знали, що кожен удар, кожен порив енергії — це їхня єдина надія на перемогу.