Повітря було важким і густим, ніби просякнутим часом, що зупинився. Коли масивні двері з чистого світла за Меланією, Аареном і Елейн зачинялися, вони опинилися в абсолютно новому просторі. Замість знайомих стін лабіринту чи різких тіней, перед ними простягалася нескінченна рівнина, вкрита блискучими, ніби мереживними дзеркалами.
Дзеркала стояли вертикально, висотою з велетнів, наче дерева в прадавньому лісі. Вони відображали не тільки їхні постаті, а й щось глибше. Коли Меланія наблизилася до одного з них, її відображення спочатку виглядало звичним, але за мить почало змінюватися. Вона побачила себе дитиною, потім підлітком, потім тією, ким була тепер, і далі — кимось, кого вона не впізнавала, але ким могла стати.
— Що це? — Елейн затримала погляд на іншому дзеркалі, відступаючи назад, ніби те могло її поглинути. — Вони показують… щось більше, ніж просто нас.
— Це відображення нашої сутності, — припустив Аарен, тримаючи руку на руків’ї меча. Він не довіряв цьому місцю, і його напруга передавалася навіть у тиху тишу його голосу. — Але яка їхня мета?
Меланія торкнулася поверхні дзеркала. Воно було холодним, ніби крига, але в той самий момент її охопило відчуття, що крізь дзеркало на неї хтось дивиться. Її серце стислося, коли вона зрозуміла: це не просто відображення, це частина її самої, її минуле, теперішнє і можливе майбутнє.
Раптом дзеркала почали тремтіти, і відображення змінилися. Замість їхніх постатей, у дзеркалах з’явилися сцени з їхніх життів. Меланія побачила себе, коли вона вперше знайшла Ключ Вічності, момент її вибору, який змінив усе. Вона побачила, як Елейн стояла на руїнах її рідного селища, зі сльозами на очах, тримаючи уламок розбитої статуетки. Вона побачила Аарена, який, молодший, клявся захистити когось, кого вона не впізнала, але з чиїм образом він жив донині.
— Це випробування, — тихо сказала Меланія. Її голос був твердим, але в ньому чулося напруження. — Ці дзеркала змушують нас дивитися на себе, на те, що ми приховуємо, і те, що ми могли б стати. Якщо ми не приймемо цього, ми не зможемо рухатися далі.
Аарен похмуро кивнув, але не зробив ані кроку до дзеркала. Елейн, навпаки, опустила голову, стискаючи свій медальйон, наче молилася про щось, що могло б уберегти її від того, що вона зараз бачила.
— Це пастка! — вигукнула Елейн. Її голос став різким і майже зламаним. — Вони грають з нашими розумами, змушують нас сумніватися! Чому ми повинні дивитися на це? Ми маємо йти вперед!
— Тому що це місце — не про ворогів зовнішніх, — відповіла Меланія, відпускаючи поверхню дзеркала. Вона обернулася до Елейн. — Наші найбільші битви — це битви з собою. І поки ми не зможемо прийняти те, що тут є, двері далі не відчиняться.
Її слова прозвучали твердо, але вона знала, наскільки це важко. Вона сама боролася з образом у дзеркалі, який нагадував їй про всі її провини і страхи. Однак вона розуміла: це не слабкість, це частина її. Вона глибоко вдихнула і знову підійшла до дзеркала.
— Як це працює? — запитав Аарен, тепер обережно підходячи до свого дзеркала.
— Ти маєш дивитися, — відповіла Меланія. — І прийняти. Все — і хороше, і погане.
Він зітхнув і простягнув руку до дзеркала. Воно відреагувало миттєво, наповнившись образами його минулого: його перша перемога, зради, його найбільша слабкість. Аарен застиг, але не відвів погляду.
Елейн боролася з собою найдовше. Її страх перед тим, що вона побачить, був більший, ніж самі відображення. Але коли вона все ж підійшла до дзеркала, сльози потекли її щоками, і вона майже впала, але залишилася стояти.
Дзеркала раптом спалахнули. Світло заполонило все навколо, змушуючи їх заплющити очі. Коли воно згасло, дзеркала розтанули, залишивши після себе нові двері — ті, що відкривали шлях далі. Але ніхто з трьох не відчував полегшення. Їхні серця були важкими, як ніколи.
— Ми зробили це, — сказав Аарен, не відводячи очей від дверей. — Але я не впевнений, чи стали сильнішими, чи просто зрозуміли, наскільки ми слабкі.
Меланія не відповіла. Вона знала, що це лише початок. Дзеркала Вічності показали їм не лише те, ким вони є, але й те, з чим їм доведеться боротися, щоб вижити в битві, яка ще попереду.