Світло ядра стало яскравішим, і потік енергії, що вирував навколо, наче захоплював усе в собі. Герої відчули, як земний простір під їхніми ногами почав розчинятися, немов самі основи реальності ставали невизначеними, мінливими. Кожен крок, який вони робили, розривав тонку плівку між минулим і майбутнім, між старими законами і новими можливостями.
Меланія, Ендар і Кайрен стояли в центрі простору, що наче існував поза часом і простором. Вони були оточені потоками світла і тіней, які перепліталися і змінювали форми. Це був момент, коли все можливе зливалось в одну безмежну перспективу, і кожен вибір, зроблений ними, міг стати основою для нового світу.
— Це все не просто, — мовив Кайрен, вдивляючись в світло ядра, його очі були зосереджені, але наповнені невизначеністю. — Ми створюємо нову реальність, але чи маємо ми право на це?
Меланія не відповіла відразу. Вона відчула, як її серце б’ється швидше, а кожен мить у цьому новому світі здавалася визначальним. Їхні вибори тут не обмежувалися лише боротьбою за виживання, а означали формування того, що буде. І це страшно, і в той же час — надзвичайно важливо.
— Ми повинні зважити кожен крок, — сказала вона, зібравши всі сили. — Але не залишимо це на волю випадку. Ми творці цієї Вічності, і наші рішення створять те, що прийде.
Ендар стояв мовчки, намагаючись віднайти власне місце в цій новій реальності. Він знав, що майбутнє неминуче пов’язане з його власними виборами, але що, якщо вони були неправдивими? Що, якщо він знову потрапив у пастку своїх колишніх помилок?
— Ми не можемо зупинятися, — промовив він, нарешті піднявши погляд. — Ми не можемо дозволити минулому визначати наше майбутнє. Те, що ми будуємо, не повинно бути схожим на те, що було.
Кайрен мовчки кивнув, і його рука трохи послабила захоплення меча. Це був момент, коли будь-яка дія мала величезне значення.
З іншого боку, було ще одне питання, яке висіло в повітрі, і це питання було відсутнім голосом самого ядра. Яка буде ціна цього нового творення? Які жертви доведеться принести, щоб дати народження цьому новому світу?
Меланія підійшла ближче до ядра, і її руки знову стиснули символ, що був у неї. Цей символ став свого роду ключем, який допомагав їй тримати рівновагу, адже без нього вона могла б втратити своє місце в цьому колективному процесі творення.
Світло ядра розійшлося, і перед ними почали виникати сцени, що нагадували можливі варіанти майбутнього. Тінь минулого, образи старих помилок, змішувалися з яскравими картами нового життя, яке могло існувати в цьому просторі. І це було як великий пазл, у якому кожен шматочок значився.
— Ми маємо прийняти всі аспекти цього вибору, — мовила Меланія, і її голос лунав вперше в цьому новому світі. — І не боятися того, що приходить із ним.
Їхні рухи стали рішучими. Вони не могли дозволити сумнівам завадити їм. Перед ними лежала не лише фізична боротьба, але й психологічна битва, яка вимагала мудрості, що перевищувала звичайне розуміння.
Символ у її руках почав яскраво світіти, коли вона активувала його. Потоки енергії відразу сплелися в ньому і в них самих, спрямовуючи їхні думки до єдиної мети — нового початку. Те, що буде далі, залишалося невідомим, але один факт був очевидний: вони не могли повернутися назад.
— Це буде важко, — сказав Кайрен, — але ми повинні відновити Вічність такою, якою вона ще не була.
Ендар підняв меч і, як ніби вирішив остаточно відпустити своє минуле, виступив вперед, кидаючи погляд на нове, яке починало проявлятися.
— Тепер ми створюємо, — промовив він, і його голос звучав як обіцянка.
Меланія і Кайрен приєдналися до нього, і разом вони стояли перед початком нового світу, де кожен з них став частиною творення майбутнього. Вічність народжувалася з їхніх рішень і дій.
Світло ядра вибухнуло у вибух енергії, що пронизало простір навколо них. Це було моментом, коли не лише вони, але й сама Вічність пережила свою трансформацію.
Вони були готові йти до кінця, чи то в світлі, чи в темряві, бо вони були ті, хто творили Вічність.