Битва продовжувалася, але тепер вона вже не була лише зовнішньою боротьбою. Тіні, що набували форми страхів, сумнівів і зрад, перетворювалися на особисті виклики для кожного з героїв. Кожен рух, кожен удар мечем або використання магії ставали виявом внутрішньої боротьби. Вони боролися не лише з темрявою навколо, але й із самими собою.
Меланія знову і знову стискала символ, який дала їй Вічність. Вона відчувала його силу, але її зусилля виглядали марними. Тіні не можна було просто відсунути або знищити. Вони проникали в душу, заповнювали її сумнівами і запитаннями, на які не було простих відповідей.
“Ти не зможеш змінити все так просто,” — казав Астрон у своїй безтілесній формі, яка все більше нагадувала величезну чорну хмару, що рухалася до центру їхнього світу. Його голос лунає в кожному кутку простору. — “Невже ти не бачиш? Це не просто битва. Це твоє покарання за те, що ти обрала творити нову Вічність.”
Меланія відчула, як холод проникає в її серце. Вона була на межі, і це було те, чого найбільше боялася. Але зараз, коли вона стояла перед тим, щоб прийняти остаточне рішення, її голос був спокійний.
“Я не боюся твоїх ілюзій, Астроне,” — сказала вона, дивлячись на його чорну фігуру, що все більше ставала розмитою. “Я не боюся твоїх спроб зламати мої переконання. Я вибираю йти далі.”
Вона подивилася на своїх супутників. Ендар, зібравши всі сили, стояв, як стовп, навіть попри те, що кожен його рух був як боротьба з самим собою. Його очі світліли рішучістю.
“Ми вже вибрали. Ми вибрали рухатися вперед,” — сказав він, його меч виглядав, наче готовий до останнього удару. “А що вибираєш ти, Астрон? Вічність у твоїх руках чи в наших?”
Відповідь Астрона прийшла не у вигляді слів, а у вигляді нової темної хвилі, що ринула до них. Тіні виходили з цього потоку, розростаючись і поглинаючи все на своєму шляху. Вони стали величезними, чудовиськоподібними створіннями, схожими на жахливих духів минулого. Вони несли в собі всю болючу пам’ять старої Вічності — кожен страх, кожен гріх, кожну помилку.
“Але саме це ти боїшся, так?” — продовжував Астрон, його голос звучав, наче безліч глухих ехо, що огортали простір. — “Це — твоя слабкість. Вибір завжди виявляється у найтемніші моменти.”
Кайрен, що досі стояв поруч, глибоко вдихнув, намагаючись перебороти свій страх. Знаючи, що їхня сила полягає в єдності, він підняв меч і вигукнув: “Ми не можемо дозволити тобі перемогти. Твоя влада — це лише ілюзія. Ми створимо нову Вічність, і не ти, а ми будемо її творцями.”
Тіні, що оточували героїв, почали втягувати їх у себе, і кожен з них відчував, як всі страхи і болі, що вони несли в собі, починають виходити назовні. Проте чим більше вони піддавалися страху, тим сильніше ставали ці тіні. І кожен герой почав розуміти: битва — це не лише фізична. Вони мали пройти через свої внутрішні випробування, щоб вийти з цієї боротьби живими.
Меланія зробила глибокий вдих і знову активувала символ. Але цього разу вона не покладалася тільки на силу цього артефакту. Вона зібрала в собі всі переживання, всі вибори, які вона зробила за ці роки. Вона зрозуміла, що жодна зовнішня сила не може змінити те, що вже було зроблено всередині її серця. Вічність починається в кожному з них.
“Ти думаєш, що можеш зламати нас, але ти не розумієш, що ми вже стали частиною цього нового світу,” — сказала Меланія, рішуче крокуючи вперед, а її серце билося швидше, але з кожним кроком вона ставала все впевненішою. “Вибір не за тобою. Вибір завжди за нами.”
Меланія і її супутники разом крокували через темряву. Кожен із них стикався з власними страхами і болем, але разом вони ставали незламними. Сила символу і їхніх рішень сплелися в одну непереможну енергію, що розривала кожну темну тінь, що вставала на їхньому шляху.
“Вибір зроблено,” — тихо промовила Меланія, і темрява почала відступати, відкриваючи перед ними нове світло.
Астрон, з його чорною силою, почав тьмяніти. Його вигляд розпадався, як частки пилу у світанковому світлі. І хоча він ще був присутній, його сила втрачала свою значущість.
“Це не кінець,” — прошепотів він, зникаючи разом з темрявою, що його оточувала. “Але ви все одно не уникнете своєї долі.”
З темрявою, що розсіювалась, герої побачили, що вони перемогли, але на горизонті вже з’являлися нові виклики. Ті, хто створює Вічність, повинні бути готові прийняти всі її зміни.
“Ми зробили вибір,” — сказав Кайрен, обводячи поглядом осяяне новим світлом поле. “І цей вибір привів нас сюди.”
Меланія кивнула. Вони вже знали, що їхній шлях тільки починається, і на ньому ще буде багато труднощів. Але вони були готові. Новий світ знову чекав на своїх творців.