Глибини Вузла охоплювала тиша, але не та, що дарує спокій. Ця тиша була напруженою, наче приховувала таємниці, готові вирватися назовні. Меланія тримала Нексус Балансу, відчуваючи, як його енергія стиха пульсує в її долонях, розливаючись по тілу, ніби випробовувала її на міцність.
— Ти впевнена, що ми маємо це зробити тут? — запитав Кайрен, оглядаючись на тьмяне світло, що виходило з глибин Вузла. Його голос був глухим, приглушеним навколишньою порожнечею.
Меланія глибоко вдихнула, змушуючи себе зібратися.
— Баланс не можна знайти, уникаючи правди. Якщо ми хочемо зрозуміти, що не так із нашою Вічністю, ми повинні поглянути в саме її серце.
Ендар, стоячи трохи осторонь, мовчав. Його очі не відривалися від Нексуса, але в його погляді читалося більше, ніж просто цікавість. Він розумів, що ця сфера може показати більше, ніж вони хочуть знати.
— Тоді ми почнемо, — нарешті сказав він.
Меланія кивнула й підняла Нексус над головою. Сфера миттєво спалахнула, засліплюючи всіх. Простір навколо завирувала — ниті світла і тіні, що наповнювали Вузол, ожили й почали обертатися навколо них, створюючи ілюзію нескінченного вихору.
— Що це таке? — вигукнув Кайрен, прикриваючи очі рукою.
— Це початок, — відповіла Меланія, хоча й сама не була впевнена у своїх словах.
Сяйво стало різкішим, поки нарешті не вибухнуло, залишивши їх у місці, яке здавалося абсолютно відокремленим від реальності. Вони стояли на гладкій поверхні, схожій на чорне скло, що відбивало кожен їхній рух. Небо над ними було порожнім, лише тонкі ниті світла звивалися в нескінченності.
— Де ми? — запитав Кайрен, озираючись.
— Це дзеркало нашого творіння, — тихо відповів Ендар. — Те, чим є Вічність насправді, без прикрас і масок.
Нексус знову спалахнув, і перед ними постала гігантська сфера світла й тіні — втілення їхньої Вічності. Але її вигляд змусив їх здригнутися. Сфера була тріснута, її поверхня вкривалася пульсуючими розломами, з яких витікала тьма.
— Наша Вічність… — прошепотіла Меланія, охоплена жахом.
— Вона руйнується, — сухо сказав Ендар, зробивши крок уперед.
— Чому? — Кайрен відчутно нервував. — Ми створили її, ми дали їй основу. Чому вона не витримує?
— Бо вона відображає нас, — відповів Ендар, глянувши на них із сумом у погляді. — Наші страхи, наші сумніви, наші суперечності. Все це вплітається в її структуру.
Меланія відчула, як холод огортає її серце. Вона ступила ближче до сфери й торкнулася однієї з тріщин. Від дотику її охопило бачення.
Вона побачила момент їхнього творіння. Вічність зароджувалася зі світла, але навколо були і тіні, які вони не помічали. Її власні страхи за майбутнє, сумніви в правильності вибору, прагнення контролю — все це впліталося в основу світу.
Коли видіння зникло, вона відчула, як ноги підкосилися, і впала на коліна.
— Це наша провина, — сказала вона, схиливши голову. — Ми не змогли створити чисту Вічність, бо самі були сповнені недоліків.
Кайрен зціпив зуби, намагаючись зрозуміти побачене.
— То що тепер? Ми дозволимо їй розвалитися?
— Ні, — твердо відповів Ендар. Він повернувся до них, його погляд був холодним і рішучим. — Ми не можемо це дозволити. Але щоб виправити Вічність, нам доведеться виправити себе.
— І як ми це зробимо? — запитав Кайрен, напружено схрестивши руки на грудях.
— Спершу — приймемо правду, — сказав Ендар, простягаючи руку до Меланії, допомагаючи їй підвестися. — А потім — навчимося жити з цією правдою. Баланс не означає ідеальності, він означає гармонію між світлом і тінню.
Меланія, хоча її серце було обтяжене провиною, відчула слабкий промінь надії.
— Тоді нам потрібно дізнатися більше про ці тріщини, — сказала вона, стискаючи Нексус. — Якщо ми зрозуміємо їх, ми зможемо знайти спосіб їх закрити.
Світло Нексуса спалахнуло ще раз, і сфера Вічності почала змінюватися, показуючи їм сцени минулого, відображаючи їхні найглибші помилки.
Кожна сцена була болісною, але вони знали, що іншого шляху немає. Їх чекала не лише боротьба за Вічність, а й за самих себе.