Світло зникло, залишивши тільки темряву та тінь. Герої стояли біля відновленого Нексусу, але відчуття небезпеки не покидало їх. Те, що вони зробили, змінювало не лише навколишній світ, але й їх самих. І хоча вони намагалися переконати себе, що зробили правильний вибір, почуття сумніву продовжувало ворушитися в їхніх душах.
— Ми вірно поступили? — мовив Кайрен, зупиняючи погляд на Нексусі, який все ще виблискував у темряві, немов метеорит, що ось-ось розірве небо. — Ми не знаємо, до яких наслідків призведе наше втручання.
Меланія глянула на нього, її очі віддзеркалювали блиск світла в центрі Нексусу. Вона відчувала, як під шкірою прокидається невідоме джерело сили, і хоча це давало надію, усередині її ще кипіли питання.
— Ніхто не може знати все наперед, — сказала вона м’яким, але впертим голосом. — Ми лише слідуємо за своїм шляхом. Те, що ми бачимо зараз, не є кінцевим. Усе має свій початок і кінець. Але ми — це ті, хто визначає, де почнеться новий шлях.
Тим часом Ендар, який мовчав більшу частину часу, звернув увагу на невидимі зміни в повітрі. Вітер був іншим — незвичайно холодним, і він не міг не відчути його натиск. Тонка лінія між реальністю і чимось іншим почала зникати, а з нею зникала і стабільність.
— Ми відчуваємо… — почав він, — не всі зміни добре для нас. Це наче прокидається щось у темряві. Відгук на наші вчинки.
Раптом, як відголосок давнього грому, знову порушила тишу могутня сила. Вітер став ще сильнішим, і небо, яке здалося мертво-сірим, розірвалося. З відстані з’явився дивний, наче зміщений обрис: сутність, що привела їх до цього місця, знову повернулася.
— Ваша сміливість знову вас привела до мене, — заговорив цей голос, знайомий і водночас чужий. З’явилася темна фігура, яка пливла через повітря. Її контури виглядали зім’ятими, а обличчя було затінене. — Але знайте, не всі вибори мають бути зроблені вами. І не кожна відповідальність — ваша.
Меланія підняла погляд, знову зустрічаючись з темною постаттю, яка начебто дихала тінями.
— Хто ти? — запитала вона з явною впертістю. — Чому постійно з’являєшся перед нами?
— Я є тінню старого світу, який ти намагаєшся змінити. Ти і твої супутники вже зробили вибір, який розірвав одне з порожніх місць, що залишилося після краху Вічності, — відповів голос. — І тепер ви не тільки будете відповідати за нове життя, а й за наслідки цього вибору.
— Але ми не можемо сидіти й нічого не робити, — заперечив Кайрен, стискаючи меч у руках. — Якщо не діяти, то ми залишимо Вічність на милість хаосу.
— Ви не розумієте, — відповіла фігура, її голос тремтів від невидимих сил. — Ви не є лише творцями. Ви стали частинами цього світу. І кожен ваш вчинок буде відгукуватися далеко поза межами цієї реальності. Вибір не завжди має бути зроблений миттєво. І не завжди є шанс повернути назад.
— Що нам робити? — запитала Меланія. Її серце відчувало тяжкість, але вона не мала наміру відступати. — Що чекає на нас, якщо ми не продовжимо?
Тінь здригнулася, і в темряві знову заблищали холодні вогники.
— Гроза наближається. Час, який ви спровокували, почне крушити. І, можливо, саме ви станете її центром.
Меланія відчула, як на її плечі лягає непомітна вага. Це був не тільки її вибір. Це був вибір, який змінив усе. І в майбутньому вже не буде простих відповідей.
— Тоді ми будемо готові зустріти те, що чекає, — сказала вона, намагаючись зберегти спокій, але в її словах відчувалася твердість.
І хоча темна сутність знову розчинилася в тумані, її попередження не залишило жодних сумнівів: що б не відбулося далі, це не буде простою боротьбою з ворогами. Це буде боротьба з самою сутністю балансу. І герої мали зрозуміти, що не все може бути вирішено силою.
Вітер стих, і знову все стало мертво-тихо. Але вже ніхто не мав ілюзій. Рішення було прийнято. Тепер їм доведеться боротися з самими собою та тим, що вони намагалися змінити.
І цю боротьбу вони повинні були виграти, щоб не втратити контроль над світом, який лише почав формуватися.