Прохід, у який ступили герої, виявився не коридором, а чимось, що нагадувало нескінченний простір, де не існувало ані стін, ані підлоги. Їхні кроки не викликали звуків, наче вони йшли по самому повітрю. Усе довкола було оповите тьмяним золотавим сяйвом, а вдалині плавали величезні сфери, що здавалися водночас реальними й примарними.

Кожна сфера горіла власним вогнем — одні були яскраво-синіми, інші червоними, зеленими чи білими. Їхнє світіння було не лише видимим, але й відчувалося на дотик, наче тепло, що торкалося шкіри.
— Що це за місце? — запитала Лінара, її голос звучав глухо, ніби поглинутий простором.
— Це серце вузла, — відповів Ендар, уважно розглядаючи сфери. — Кожна з них — це фрагмент часу. Вони існують у симбіозі, але будь-яке порушення їхнього порядку може зруйнувати весь баланс.
— І що ми маємо зробити? — з підозрою запитав Кайрен.
— Зачекати, поки вузол сам відкриє нам шлях, — сказав Ендар, його погляд був спрямований на одну з найбільших сфер. Вона світилася м’яким білим сяйвом, але її поверхня тріскалася, випускаючи золотаві іскри в порожнечу.
Меланія відчула, як навколишній простір наповнюється дивною мелодією. Це був спів сфер — глибокий, пульсуючий, схожий на гармонію, яку не можна передати словами. Кожна сфера випромінювала власний тон, і разом вони створювали мелодію, яка зачіпала щось глибоке в душі.
— Вони співають, — прошепотіла вона, не усвідомлюючи, що говорить вголос.
— Спів сфер — це сигнал, — сказав Ендар. — Вони намагаються зберегти свій порядок, але тріщини в одній із них… Це означає, що вузол розбалансований.
— І що буде, якщо ми нічого не зробимо? — запитала Лінара.
— Усе зруйнується, — похмуро відповів він.
Меланія підійшла ближче до білої сфери. Її тріщини ставали дедалі більшими, а золотаві іскри, які вилітали з них, перетворювалися на мініатюрні вибухи світла. Сфера, здавалося, страждала.
— Що ми можемо зробити, щоб її стабілізувати? — спитала вона, повернувшись до Ендара.
Той зітхнув і відповів:
— Ми можемо спробувати віддати їй частину нашої енергії. Але це ризиковано. Якщо сфера не прийме жертву, то вона може розірвати нас разом із собою.
— Ми вже ризикували не раз, — сказала Меланія і простягнула руку до сфери.
— Зачекай! — різко вигукнув Кайрен. — Ми навіть не знаємо, чи це правильний вибір!
— Якщо ми чекатимемо, то втратимо все, — твердо відповіла вона.
Її пальці торкнулися поверхні сфери. У ту ж мить простір довкола змінився. Меланія опинилася у власних спогадах: вона побачила себе дитиною, почула голос матері, відчула тепло дому. Потім спогади почали змінюватися, показуючи те, що могло статися, але не сталося.
— Це її випробування, — тихо промовив Ендар, спостерігаючи, як світло білої сфери охоплює Меланію.
Світло проникло в її тіло, ніби питаючи дозволу. Вона відчула, як вузол зчитує її силу, її прагнення, її страхи. Вона усвідомила, що сфера приймає не лише її енергію, але й її сподівання, її мрії про майбутнє.
Раптом сфера засвітилася ще яскравіше, її тріщини почали зникати, а мелодія співу змінилася. Вона стала вищою, чистішою, наповненою гармонією.
Меланія відступила, ледь тримаючись на ногах.
— Ти зробила це, — сказав Ендар, підтримуючи її, щоб вона не впала.
— Але це ще не кінець, — відповіла вона, дивлячись на інші сфери. — Баланс ще не відновлений.
Раптом одна з червоних сфер почала тремтіти, її поверхня розплавлялася, як лава. Простір наповнився тривожним низьким гулом.
— Ще одна сфера пошкоджена! — вигукнула Лінара, витягаючи зброю, ніби могла якось захиститися.
— Це не випадковість, — сказав Кайрен. — Хтось втручається.
Простір перед героями розколовся, відкриваючи темний розлом. З нього вийшла постать — висока, оточена чорним полум’ям, яке поглинало світло.
— Астран, — прошепотів Ендар, його голос наповнився тривогою.
— Ви думали, що зможете змінити баланс без моєї участі? — мовив незнайомець, його голос був холодним, але пронизливим, як лезо. — Я тут, щоб нагадати вам, хто справді керує цим вузлом.
Почалася битва — не фізична, а енергетична. Сфери реагували на кожен рух, на кожну дію. Герої розуміли, що ця сутичка визначить долю вузла, а можливо, й усього світу.