Реальність тремтіла, ніби жива істота, що переживає власне народження.
Ті, хто повернулися, тепер стояли поряд із Творцями, більше не виглядаючи ні загрозою, ні примарами минулого. Вони були частиною всього, що існувало, і тепер настав час визначити, якою буде їхня роль у цьому новому світі.
Але перш ніж світ міг змінитися, потрібно було зрозуміти, хто ним керуватиме.
Фрагменти нескінченності
Відкритий у реальності розлом уже не виглядав хаотичною раною. Тепер він перетворився на величезну арку з переплетених потоків часу, що вели у світ можливостей. Кожен із Творців відчував, як потоки енергії тягнуться до них, запрошуючи взяти контроль.
— Ми не можемо допустити нової війни, — сказав Водяний, торкаючись арки. Його пальці залишили слід у реальності, ніби вода пробила камінь. — Якщо ми будемо боротися за владу, ми повторимо ті самі помилки, що й раніше.
— Тоді нам потрібен інший порядок, — Вогняний стиснув кулаки, спостерігаючи, як його власні тіні відображаються на стінах арки. — Але хто визначить, яким він буде?
Емірен мовчав, вдивляючись у нескінченні потоки реальності. Його власне відображення здавалося тьмяним серед десятків інших версій себе, що виникали у потоках часу.
— Ми не можемо бути просто спостерігачами, — нарешті заговорив він. — І не можемо стати тиранами, які диктують правила. Ми повинні створити баланс між свободою і порядком.
Вогняний і Водяний переглянулися.
— Ти пропонуєш стати Архітекторами Вічності? — тихо запитав Порожній.
— Саме так, — кивнув Емірен. — Ми не маємо просто спиняти або створювати потоки часу. Ми повинні будувати структури, які дадуть реальності змогу розвиватися природно, але контрольовано.
Із арки вирвалася хвиля світла, і в той самий момент перед кожним із Творців виник власний шлях.
Шлях Творення
Емірен зробив крок уперед і відчув, як світ навколо змінюється. Перед ним з’явився Вічний Сад—але не таким, яким він його знав. Він бачив його початок, першу гілку, що розквітла у порожнечі. Це був момент творення, мить, коли щось з’являлося з нічого.
— Якщо ми будемо Архітекторами, ми повинні розуміти, як твориться саме існування, — прошепотів він.
Гілки Саду росли перед його очима, переплітаючись у безкінечні варіації можливого. Але він бачив, що не всі гілки життєздатні. Деякі засихали, не маючи достатньо сили. Інші зростали так хаотично, що зіштовхувалися між собою, спричиняючи руйнування.
Емірен торкнувся однієї з гілок, і вона змінилася, її напрямок випрямився, створюючи гармонійну лінію розвитку.
— Це і є Архітектура Вічності, — зрозумів він. — Не контроль за кожним моментом, а спрямування реальності в тих напрямках, де вона може процвітати.
Шлях Руйнування
Вогняний побачив перед собою іншу картину.
Світ, що вже існував, але його основи були нестійкими. Він бачив цивілізації, що росли, але їхня жадібність та самознищення вели їх до занепаду. Часові гілки, що перепліталися так сильно, що їх неможливо було розплутати без жертв.
— Що не може існувати, повинно бути зруйноване, — сказав він.
Його рука спалахнула, і він обережно торкнувся однієї з гілок. Вона згоріла, зникаючи у попелі, але замість неї з’явилася нова—чиста, позбавлена тих помилок, що призвели до її загибелі.
— Руйнування—це не кінець. Це можливість почати заново.
Вогняний зрозумів, що роль Архітекторів буде включати і це: вміння вчасно завершити те, що більше не може існувати, щоб дати місце новому.
Шлях Спостереження
Водяний опинився серед віддзеркалень часу.
Він бачив, як події розгортаються в мільйонах варіантів. Він міг бачити результат кожного вибору ще до того, як він був зроблений. Але він також бачив щось інше—якщо втручатися занадто сильно, реальність ставала передбачуваною. Вона втрачала свою суть.
— Іноді найкращий вибір—це не робити вибору взагалі, — прошепотів він.
Спостереження теж було частиною Архітектури. Неможливо будувати вічність, якщо не розуміти, коли слід дозволити їй розвиватися самостійно.
Перетин Шляхів
Коли Творці повернулися до Вічного Саду, кожен з них ніс нове розуміння своєї ролі.
— Щоб створити гармонію, нам потрібні всі три принципи, — сказав Емірен. — Творення, Руйнування і Спостереження.
— Якщо ми зробимо помилку? — запитав Вогняний.
— Ми більше не просто ті, хто керують часом. Ми ті, хто дає йому форму, — відповів Емірен.
У центрі Вічного Саду з’явився новий символ—переплетення трьох сил.
І з цього моменту почалася нова ера.
Архітектори Вічності вступили у свою справжню роль.