Світ навколо розчинявся, немов не міг вирішити, чи повинен він існувати.
Емірен, Фламен і Порожній стояли в серці неможливого місця — біля основи башти, що не мала кінця. Її стіни мерехтіли, наче складалися з уламків часу, з того, що мало статися, але не сталося.
Вітер тут не рухався. Повітря не було важким чи легким — воно було просто присутнє, позбавлене сутності.
Попереду відчинений прохід вглиб башти манив невидимою силою.
— Ми мусимо дізнатися правду, — прошепотів Емірен.
— Але чи готові ми? — запитав Порожній.
— Залишилося тільки одне — дізнатися.
І вони ступили всередину.
Сходи в нескінченність
Темрява поглинула їх, але не повністю.
Височенні сходи підіймалися вгору, ховаючись у тумані. Їхні кроки не відлунювали, бо звук тут не мав звичного сенсу.
Кожна сходинка була наче складена з уривків пам’яті.
Емірен помітив на кам’яних плитах відбитки моментів, яких не було в його житті, але які могли бути: він, що йде іншим шляхом, він, що не стає Творцем.
Фламен зупинився, провівши рукою по одній зі сходинок.
— Це більше, ніж просто шлях вгору, — сказав він. — Це шлях через можливості.
— Можливості чого? — запитав Порожній.
— Можливо, творення… А можливо, руйнування.
І вони продовжили свій шлях.
Той, хто ще не існує
На вершині сходів їх чекав зал.
Він був без стін, без стелі — лише нескінченний простір, заповнений світлом і тінню, що перепліталися у хаотичному танці.
Посеред цього залу стояв він.
Не людина. Не істота.
Щось, що нагадувало ідею, концепцію, що ще не стала реальністю.
Його обриси змінювалися, немов вони ще не були визначені. Його очі мерехтіли безліччю кольорів, що змінювалися кожної миті.
— Ви прийшли, — промовив він голосом, який звучав наче відразу з майбутнього і минулого.
— Хто ти? — запитав Емірен.
— Я той, кого ще не створили. Я той, хто може стати всім або нічим.
— Що це означає? — Фламен здався розгубленим.
— Це означає, що ваші дії визначать, чи я з’явлюся у світі, і ким я буду.
Порожній мовчав, уважно вдивляючись у мінливу фігуру.
— Ми вже прийняли вибір, прийшовши сюди, — сказав він нарешті.
— Так. Але вибір не завершено.
Ціна творення
Простір навколо почав змінюватися.
Тіні, що кружляли в хаотичному вихорі, раптом застигли, утворюючи безліч віддзеркалень.
Кожен із них побачив себе.
Емірен побачив свою версію, яка ніколи не відкрила свої здібності.
Фламен побачив себе як простого смертного, що ніколи не запалав вогнем.
Порожній… побачив себе тим, ким він був до того, як втратив усе.
— Вибір завжди має ціну, — мовив голос того, хто ще не існував. — Чи готові ви її заплатити?
Емірен зробив крок уперед.
— Якщо ми не зробимо вибір, що станеться?
— Я залишуся тим, хто не існує. І світ залишиться таким, як є.
Фламен зціпив зуби.
— Але якщо ми виберемо…
— То реальність зміниться. І можливо, зміниться не в той бік, який ви хочете.
Запала тиша.
Порожній закрив очі.
— І що ж нам робити?
— Зрозуміти, хто ви є насправді.
І перед ними відкрилися ще одні двері.