Світ більше не був нерухомим. Потоки часу скручувалися у вихори, створюючи навколо Вічного Саду відлуння минулого. Тіні подій, що колись сталися, перепліталися з тими, які могли бути, але так і не відбулися.
Емірен відчував, як Сад змінюється, приймаючи виклик, що постав перед Творцями. Срібне Дерево, що зазвичай залишалося незмінним, тепер пульсувало, ніби живий організм, що намагався пристосуватися до нової реальності.
— Ми розпочинаємо перше випробування, — промовив Хранитель, і його голос рознісся простором, ніби оголошення незворотного.
Вхід у глибини часу
Перед ними розчинилася тріщина у реальності, створюючи прохід, що вів углиб найдавніших спогадів світу. Коли Творці наблизилися, від неї потягнулися тіні минулого—стародавні битви, падіння цивілізацій, народження і загибель світів.
— Ми повинні увійти туди, — сказав Вогняний.
— Але чи витримаємо? — запитав Водяний.
Порожній не відповів. Він уже ступив уперед.
Коли вони пройшли крізь розрив, їх огорнула пітьма, але не мертва, а жива—напівпрозора, повна відблисків минулого. Кожен крок змушував їх бачити події, що відбулися давно.
Емірен побачив перших Творців, що з’явилися у світі, побачив, як вони плели потоки часу, не усвідомлюючи, що будь-який їхній вибір створює нову ланку у нескінченному ланцюзі.
— Це наша історія, — прошепотів він.
Пам’ять, що зупинилася
Але раптом тіні завмерли. Потік зупинився.
Перед ними постала фігура, напівпрозора і вкрита тріщинами, ніби шматок розбитого скла. Вона не мала обличчя, але від неї випромінювалася потужна аура.
— Ви прийшли, щоб побачити те, що забуте? — голос був беземоційним, але водночас наповненим тисячами спогадів.
— Ми прийшли, щоб зрозуміти, — відповів Вогняний.
— Тоді дивіться.
Раптом простір навколо них розширився, і вони опинилися серед руїн. Це були не просто залишки споруд — це були уламки колись величного світу.
— Це один із можливих кінців, — сказав голос.
Перед ними постали образи: Творці, які намагалися зберегти рівновагу, але зазнали невдачі. Світ, що розпався на хаос через нездатність обрати правильний шлях.
— Це станеться, якщо ви не визначите напрямок.
Емірен відчував, як тяжкість цього бачення тисне на нього. Він зрозумів, що пам’ять світу не просто зберігає минуле — вона попереджає про можливі наслідки.
Вибір серед спогадів
— Чи можемо ми щось змінити тут? — запитав Водяний.
— Ви можете обрати, що запам’ятає світ, а що буде стерто, — відповіла постать.
Це був вибір, якого вони не очікували.
Якщо вони збережуть усю пам’ять, то світ буде обтяжений своїм минулим і не зможе рухатися вперед.
Якщо вони зітруть певні спогади, вони створять новий початок, але втратять цінні уроки.
А якщо не зроблять вибору… рівновага продовжить руйнуватися.
— Ми повинні вирішити, — сказав Порожній.
— Але що залишити? — запитав Вогняний.
Емірен подивився на Срібне Дерево, що віддзеркалювало всі можливі варіанти.
— Ми залишимо те, що дасть світові шанс на майбутнє, — відповів він.
І коли вони зробили свій вибір, реальність знову здригнулася.
Випробування Пам’яті завершилося, але наслідки їхнього рішення ще чекали попереду.