Туман розсіювався, коли група Меланії ступила на нову землю. Ліс, здавалось, став менш ворожим, а сама природа тепер діяла не так, як раніше — здавалося, ніби вона прислухалася до кожного їхнього кроку, подібно до істоти, що чекає на знак. Меланія йшла попереду, її очі не відривалися від горизонту, де в тумані почали вимальовуватися перші контури величезного кам’яного утворення. Це була споруда, що не мала подібних у відомих світах. Величезні вежі, сплетені з кристалічних матеріалів, які віддзеркалювали світло таким чином, що виглядали майже невидимими, коли дивитися з відстані.
— Що це? — запитала Лінара, її голос видавав налякане здивування. Вона стояла осторонь, її рука, все ще обережно тримаючи компас, почала нервово рухатися, немов він також намагався знайти правильний напрямок.
— Це — прихисток, — відповіла Меланія, відчуваючи холодну хвилю в грудях. Вона не знала, чому, але в глибині душі відчувала, що цей кам’яний комплекс — це не просто укриття. Це місце, яке носить в собі давні секрети, невидимі й важливіші, ніж будь-які слова, що їх могли б вимовити.
І ось перед ними постала арка з дивним символом, схожим на сплетення різних елементів світу, що перепліталися. Це було зображення Вічності — велика спіраль, що вела в нескінченність, і в центрі цієї спіралі світилося яскраве світло. Серед темних каменів на цьому символі ледь виднівся малюнок — таємний, витканий лініями, що нагадували сплески енергії. Тут же, на кам’яній стіні, було написано одне слово: “Межа”.
— Це не просто обитель, — сказав Ендар, його голос звучав як шепіт, але в ньому було щось потужне, навіть грізне. — Це місце межі, точка, де завершуються всі шляхи. Той, хто прийде сюди, має вирішити, на чий бік стати. Можливо, ми прийшли не випадково.
Меланія глянула на нього. В очах Ендара вона побачила те, що давно боялася: відчуття, ніби все, що сталося до цього, не більше ніж передвісник набагато більшої битви. Вони, здається, наближалися до кінця одного з циклів, що не має простих рішень.
— Це місце охороняє Хранитель Меж, — додала Лінара, побачивши, як її погляд стикається з аркою. — Якщо ми не знайдемо його, ми не зможемо пройти далі. І Вічність залишиться на межі зупиненою.
Меланія зупинилася, оглядаючи стародавню структуру, її розум був переповнений думками. Вона відчула, як енергія місця переплітається з її власною. Що це за “Межа”? Чи може це бути місце, де вони отримають остаточні відповіді? Може, це і є серце Вічності? Вона ще не знала, але знала одне: тут відбудеться щось значне.
— Ти відчуваєш це? — запитала Лінара, звертаючись до Меланії. — Ця енергія, ці зміни… Це ніби все навколо живе.
Меланія кивнула.
— Відчуваю. І це не просто сила. Це щось живе. Що більше ми наближаємося до цього місця, тим більше зростає відчуття… ніби ми стали частиною чогось великого.
Тим часом, їхні шляхи привели їх до центральної зали споруди. В її центрі стояв великий кам’яний стіл, на якому розташовувалися різні артефакти, що випромінювали м’яке світло. Тут стояв Хранитель. Старий чоловік з довгим сивим волоссям і строгим, але мудрим виразом обличчя. Його очі були глибокими, мов темні озера, що зберігають у собі всі загадки світу. Він сидів на великому троні, не рухаючись, наче очікуючи їхнього прибуття.
— Ви прийшли, — його голос звучав як тихий ехо, що розсіюється в порожнечі. — Я чекав вас. Ви знаєте, що Вічність не просто дарує вибір. Вона вимагає відповідальності. І цей вибір, який ви зробили, може змінити все. Всі шляхи ведуть до цього моменту. Тепер ви повинні вирішити, як будете йти далі.
Меланія підійшла до нього, відчуваючи всю важкість моменту. У її серці вже не було сумнівів — прийшов час дійсно зрозуміти, що таке Вічність, і прийняти цей вибір.
— Ми готові, — сказала вона. — Вічність стала частиною нас. Тепер ми повинні допомогти їй знайти свій шлях.
Хранитель вивів з-за спини стародавній меч, його лезо мерехтіло, ніби готове розрізати саму тканину реальності.
— Тоді ви маєте пройти через це, — сказав він, піднімаючи меч. — Ви повинні прийняти свою долю та зламати всі межі, що стали вашими обмеженнями.
Меланія зробила крок вперед, відчуваючи, як усі навколишні енергії стискаються навколо неї. Це був початок нового етапу. І тепер, перед ними всіма, лежав вибір, який знову змінив би Вічність.