Туман знову оповив ліс, мов невидимий морок, що прагнув поглинути все навколо. Вітер, який колись приносив надію, тепер здавався важким і важким, немов несе з собою біль і втікає з кожним їхнім кроком. Лінара йшла поруч, але тепер її очі були порожніми від занепокоєння, а руки тримали компас, який вже давно втратив свою точність. Вона відчувала, як кожен момент їхньої подорожі ставав важчим, наче доля, прихована у цьому лісі, стискала їх із кожним поворотом.
Меланія йшла попереду, її серце билося швидше від думок про те, що чекає на них далі. Вона відчувала, як духи цього лісу, що були тут давно, дивляться на них, вивчаючи їхні душі. Це місце здавалося не тільки частиною нового світу, а й відображенням внутрішнього світу кожного з них.
— Це не просто ліс, — сказала вона, не обертаючись до своїх супутників. — Тут кожен з нас має зустріти свої страхи і сумніви.
Ендар, що йшов поруч, лише кивнув, але його вираз був серйозним. Його магія знову почала пульсувати у ньому, а руни на його шкірі загравали м’яким світлом, що відбивалося від туманного світла. Але навіть його сила не могла змінити те, що оточувало їх. Ліс тримав їх у своїх руках, і кожен їхній рух був свідченням того, як все навколо намагалося змінити їхні шляхи.
Раптом, серед густого туману, з’явилась фігура. Вона стояла на краю стежки, немов чекаючи їх. Меланія зупинилася, а її серце обірвалося від знання: це була не звичайна людина. Це був той, хто мав зустріти їх у цьому місці, в цьому перехресті.
Фігура повільно наближалася до них, і тепер вони могли побачити його обличчя. Це був чоловік, із сірими очима, що світлилися, як віддзеркалення зірок. Його погляд був важким, і здавалось, він бачив їхні найпотаємніші думки, як листя на воді, що не має де сховатися.
— Ви прийшли, — його голос був глибоким і спокійним, наче вітер, що проникає в найглибші закутки душі. — Але чи розумієте ви, що це за місце?
Меланія відчувала, як її серце стискається, і зрозуміла, що цей чоловік не простий. Це була не просто зустріч на перехресті шляху. Це була зустріч з власними душами, зустріч, яку не можна уникнути.
— Ми шукаємо… — Меланія замовкла, намагаючись знайти слова. — Ми шукаємо шлях, що веде до відповіді.
Чоловік посміхнувся, але його посмішка не була тепла. Він поклав руку на камінь поруч і схилився, наче вивчаючи щось, що могло бути невидимим для них.
— Ви шукаєте відповідь, але відповідь — це не те, що ви можете знайти, — сказав він тихо. — Ваша подорож — це не просто про пошук істини. Це про зустріч з власною сутністю, з вашими власними виборами. І ось тут ви зустрічаєтеся з вашими альтернативами.
Меланія здригнулася. Ці слова були знайомими, але тепер вони звучали, як відгомін її власних страхів. Вона поглянула на Лінару, і її подруга лише стискала компас, немов намагаючись знайти в ньому ключ до того, що відбувалося.
— Ваші альтернативи, — продовжив чоловік, його погляд ставав дедалі більш проникливим, — це не просто інші версії вас. Це ваші інші шанси, ваші інші шляхи. І кожен з вас має їх зустріти. Це перехрестя, де ваша душа стикається з тими можливими шляхами, які могли б розвинутися, якби ви вибрали інший шлях.
Ендар стояв мовчки, а його магічне пульсування зростало. Він розумів, про що йдеться, і відчував, що цей момент важливий не лише для нього, а й для кожного з них.
— Як нам пройти через це? — запитала Лінара, її голос тримався на межі відчаю. — Як подолати свої альтернативи?
Чоловік підняв голову і поглянув на небо, де ще не було зірок. Його очі були поглинені темрявою.
— Ви повинні вибрати, — відповів він. — Вибір між вами та вашими альтернативами — це не просто про минуле чи майбутнє. Це про те, як ви зміните себе. Якщо ви хочете йти вперед, ви маєте стати іншими. І це буде важким шляхом. Шляхом, де кожен вибір змінює ваше обличчя і ваші можливості.
Меланія зрозуміла, що це не просто випробування. Це була можливість і виклик. Вони повинні були зрозуміти, хто вони є насправді, і зустріти свої альтернативи.
— Час настав, — сказав чоловік і відступив назад, зникаючи в тумані, як примара. — Тепер ви знаєте, що вибір — це не лише відповідь. Це доля.
Ліс навколо них почав мінятися, і разом з ним вони опинилися на новому шляху. Це був шлях, який вимагав вибору. І кожен крок їхньої подорожі тепер був визначений не лише тим, хто вони були, а й тим, ким вони могли стати.