Коли світло за Дверима розсіювалося, перед Творцями відкрилася нова грань існування. Вони стояли на краю Останньої Реальності—простору, який був поза межами звичайного часу. Тут усе виглядало водночас знайомим і чужим.
Небо було розділене на фрагменти, немов дзеркала, що відображали різні моменти історії. Одні з них показували події, що відбулися, інші—моменти, які ще не настали або ніколи не могли настати.
Земля являла собою нескінченний водний горизонт, по якому можна було ходити, але кожен крок залишав тимчасові хвилі, що не зникали, а ставали частиною структури цієї реальності.
Попереду, в самому центрі цього світу, височіла Брама Віддзеркалень—останній бар’єр між ними та істиною, яку вони шукали.
— Це місце… воно більше не підкоряється нашим законам, — прошепотів Водяний, торкаючись поверхні землі, що хвилювалася під його пальцями.
— Це випробування від самого часу, — сказав Порожній. — Тут ми побачимо не лише те, що було чи буде, а й те, що могло б бути, якби ми зробили інший вибір.
— Можливо, це і є справжня суть Вічного Саду—він не лише зберігає час, а й відображає всі його можливості, — додав Емірен.
Підхід до Брами
Щойно вони зробили перші кроки до Брами Віддзеркалень, простір навколо них почав змінюватися. Кожен із Творців побачив перед собою три силуети—віддзеркалення самих себе, але різних:
1. Тінь Минулих Рішень—версія їхнього “Я”, яким вони могли стати, якби у певний момент вчинили інакше.
2. Втілення Ідеалу—такими, якими вони прагнули бути, але ніколи не стали.
3. Порожній Образ—їхня суть, звільнена від усього зайвого, без імені, без долі, без вибору.
— Це ми? — здивовано промовив Вогняний, дивлячись на власні віддзеркалення.
— Це ми, але водночас ні, — відповів Порожній.
Тоді голоси цих віддзеркалень заговорили.
— Ти шкодуєш про свої рішення? — запитала його Тінь Минулих Рішень.
— Ти ніколи не станеш таким, як хотів. Чи зможеш це прийняти? — сказало Втілення Ідеалу.
— А якщо ти—лише порожня оболонка? — спитав Порожній Образ.
Випробування Істини
Щоб пройти крізь Браму, кожен із Творців мав дати відповідь.
Вогняний дивився на свою Тінь і відповів:
— Я не шкодую. Моє минуле—це лише частина мене, а не моя доля.
Його Тінь розчинилася.
Він повернувся до Втілення Ідеалу й сказав:
— Я не стану тим, ким мріяв, але це не робить мене меншим.
Втілення Ідеалу зникло.
Він поглянув на Порожній Образ і промовив:
— Навіть якщо я—порожній, я сам наповнюю себе сенсом.
Образ розпався, і шлях перед ним відкрився.
Водяний підходив до своїх віддзеркалень і чув ті самі запитання.
— Я приймаю свої рішення такими, як вони є, — відповів він Тіні.
— Я не маю бути ідеальним, щоб бути справжнім, — промовив він до Ідеалу.
— Я змінююся, але це не робить мене меншим, — сказав він Порожньому Образу.
Його шлях теж відкрився.
Порожній мовчки дивився на свої копії. Він довго не говорив, але врешті прошепотів:
— Мене не існувало б, якби не мої вибори. Навіть якщо я порожній, я сам створюю себе.
Усі три його віддзеркалення зникли.
Відкриття Брами
Коли Творці дали відповіді, Брама Віддзеркалень затремтіла й розчинилася, відкриваючи останній прохід.
Перед ними з’явився Остаточний Ключ, що світився чистим світлом.
— Ось він… — прошепотів Емірен.
— Останній вибір, — додав Вогняний.
— Істина про самих себе, — завершив Порожній.
Вони ступили вперед, знаючи, що тепер їхня подорож приведе їх до найважливішого моменту.