Туман світанку огортав землю, розтікаючись по поверхні Вічного Саду, немов розмиваючи кордони між реальністю та можливістю. Простір усе ще змінювався, інколи відчуття було таке, ніби кожен крок змінював саму сутність цього світу. Між тінями величезних дерев срібного лісу дрібні вигини часів і пам’яті залишали глибокі відбитки. Вони були не просто частиною цього саду, а й його живою тканиною, що перетворювалася на нові шляхи, нові можливості.
Емірен і Ардаліс стояли на межі того, що залишалося після руйнації старих принципів часу. Вони обоє відчували, як час більше не є просто лінійним: його потоки тягли в різні боки, і все більше здавалось, що світи, що колись існували по окремості, тепер переплітаються.
— Це не просто змінило час, — сказав Ардаліс, спостерігаючи за тим, як світло розтікається крізь гілки дерев, перетворюючись на багаточисельні відтінки. — Це створило нові реальності, нові початки. Ми не просто вписали нову історію в існуючий світ — ми перезавантажили його.
Емірен подивився на нього, відчуваючи серйозність цих слів. Те, що сталося, відчувалося як величезне завдання, виконане не безболісно. Рішення, які вони прийняли, змусили час і простір діяти не так, як було колись. Зараз усе це було більш гнучким, більш нестабільним.
— Ми створили нову можливість, — сказав він тихо, — але це лише перший крок.
Несподівано, до них долетів подих вітру, що приніс із собою нову, невідому присутність. Це була не просто фізична зміна в атмосфері, але щось більше. Раптом, серед густих дерев з’явився ще один фігурний силует. Її контури були розмиті, мов примара, що здатна перетворюватися на будь-яку форму. Вона стояла на краю межі, ніби спостерігала, обираючи момент для втручання.
— Виглядає, що ми стали творцями не тільки нового, — прошепотів цей голос, що розчинявся в повітрі, — але й нових загроз.
Фігура підійшла ближче, і тепер було видно обличчя. Це був той, хто слідкував за рівновагою світу — Той, хто Стережить Баланс. В його очах горіло холодне світло, що змушувало вогонь невпинно танути на рівні сліз. Він був як той, що спостерігає за неприборканими силами, що мають на меті зруйнувати порядок.
— Ми порушили всі обмеження, — сказав Той, хто Стережить Баланс, спостерігаючи за ними, — тепер баланс на межі руйнування. Ті, хто не мали існувати, починають проявляти свою сутність.
Ардаліс, розгублений, озирнувся навколо, наче чекаючи появи чогось нового, жахливого. Час, що вони створили, ще не набув своєї форми, і це було небезпечно.
— Що ми можемо зробити? — запитав він, спостерігаючи, як зміїться навколо темна енергія, щось, що ніколи не мало з’явитися в цьому світі.
Той, хто Стережить Баланс, підняв свою руку, і в повітрі почали рухатися хвилі, розсіюючи навколо себе тріщини. Вони не були фізичними, але здавалося, що простір сам відчуває, як його втратять.
— Тепер кожен вибір має свою ціну, — відповів він, його слова набували ваги. — Ці нові реальності, створені вами, породжують не лише світло, але й тіні, яких ви ще не бачите. З ними доведеться зіткнутися.
Емірен не міг ігнорувати ці слова. Він знав, що тепер не просто вони з Ардалісом були творцями нового часу, але і всього, що виникатиме на їхньому шляху. Цей світ потребував підтримки, але в ньому з’являлися сили, які могли його зруйнувати. І всі їхні дії ставали безповоротними.
— Як ми можемо повернути все назад? — запитав Ардаліс, відчуваючи страх у своїй душі.
— Не можна, — сказав Той, хто Стережить Баланс, — вже нічого не повернути. Але можна зберегти те, що ще не стало помилкою.
У цей момент з’явилися нові сили: чорні літаючі істоти, темні, невизначені, що стали відлунням їхніх вчинків. Вони ворушилися серед простору, перевіряючи межі, шукаючи дірки, через які вони могли проникнути в нові реальності.
— Ми повинні діяти, — тихо сказав Той, хто Стережить Баланс, — інакше ці істоти поглинуть усе.
Емірен вдихнув глибоко. Він був готовий до дії, до боротьби з тим, що вони самі створили.
— І що нам робити? — запитав він.
— Прийняти їх всередину, — сказав Той, хто Стережить Баланс. — Усе, що створено, потребує контролю. І саме це буде вашою останньою місією — забрати їх у себе, перевести їх в безодню своєї сутності і повернути баланс.
Ардаліс подивився на нього з сумнівом.
— Чи не стане це нашою загибеллю?
— Може, — сказав Той, хто Стережить Баланс, — але це єдиний шлях.
Світанок продовжував розтікатись по світу, і в цей момент Емірен розумів: тепер вони стали не тільки творцями, а й охоронцями.