Емірен відчував, як тканина реальності навколо нього коливається, немов живий організм, що намагається зрозуміти їхню присутність. Вічності зустрілися, і тепер настав час вибору.
— Зміни — це не руйнування, — повторив він, вдивляючись у світ, що переливався перед ним, утворюючи нові вузли.
Його слова зависли у повітрі, немов перевіряючи самі себе на істинність. Сутність, що стояла перед ним, кивнула.
— Тоді ти мусиш довести це.
Переплетення світів
Відлуння цих слів породило хвилю змін. Повітря наповнилося дзвоном, схожим на спів Срібного Дерева, тільки спотвореним, ніби луна від іншого джерела.
Емірен відчув, як потоки часу переплітаються навколо нього. Спогади з обох Вічностей спалахували перед очима, ніби намагаючись знайти спільну точку дотику. Він бачив, як у світі Творців народжувалися дерева часу, як у Чужій Вічності з’являлися постаті, що жили поза звичними законами буття.
— Що ти бачиш? — запитав Фламенн, стоячи поруч.
— Можливість, — відповів Емірен.
Та можливість була крихкою. Два світи могли або злитися, або знищити один одного, якщо не знайдуть рівноваги.
Межа Сплетіння
— Є місце, де два потоки з’єднуються найтісніше, — сказав Водяний, його голос лунав глухо, ніби крізь воду. — Ми мусимо знайти його.
Сутність простягнула руку, і з темряви виринув міст, що не мав початку й кінця. Він складався з світла й тіні водночас, плинності й нерухомості.
— Ви пройдете його, якщо готові стати частиною чогось більшого, — промовила вона.
Емірен ступив уперед, відчуваючи, як сама реальність змінюється під його ногами.
Кожен крок переносив їх ближче до вузла, де Вічності спліталися. Простір навколо ламався, перетворюючись на мозаїку часів, що ще не стали реальністю.
Жертва заради творення
Раптом міст затремтів. Відлуння Старого Часу спалахнуло червоним світлом. Срібне Дерево у Вічному Саду здригнулося, і його гілки почали осипатися.
— Наш світ чинить опір, — прошепотів Порожній.
— Він боїться стати іншим, — відповів Емірен.
Сутність зітхнула.
— Будь-яке творення — це втрата. Щоб щось народилося, щось інше має відійти.
— Ми можемо знайти баланс! — заперечив Емірен.
— Тоді доведи це.
Перед ними відкрилися два шляхи: один — шлях збереження, де Вічний Сад залишиться таким, як є, але Чужа Вічність зникне. Інший — шлях змін, де народиться нова Вічність, але стара вже ніколи не буде такою, як раніше.
Емірен знав, що його вибір визначить усе.
— Ми знайдемо третій шлях, — сказав він.
— Доведемо, що дві Вічності можуть існувати разом.
Темрява й світло зійшлися у єдиному імпульсі. Настав момент змін.