Те, що Меланія і Ендар створили, було величезним. Але кожен новий вибір, кожне нове створення, здавалось, привертало нові загрози. Тіні, що пробуджувалися, як зловісні відголоски з минулого, починали набирати силу. Але чи не було в них і чогось більше? Щось, що могло стати їхньою силою, якщо лише вони могли це правильно зрозуміти?
Меланія стояла на березі річки, що течія її води була мов жива, рухаючись у нескінченність. Вона простягала руку, і вода, ніби вловлюючи її думки, розливалась під її пальцями, міняючись і стаючи формою, що відображала її серце. Це був її світ. Світ, де вона керувала часом і простором, але щоразу вона відчувала, як ці сили вислизають від неї, наче туман.
«Час…» — прошепотіла вона, втрачаючи себе в погляді на воду. «Ми зіткнулися з тим, що ми самі створили, і тепер це тягне нас у невідоме.»
Ендар підійшов до неї, спостерігаючи за її рухами, і лише зараз зрозумів, наскільки глибоко вона була поринута в цей новий світ. «Меланія,» — сказав він, його голос був тихим, але твердим. «Ми не можемо дозволити цьому зруйнувати нас. Вічність — це не лише те, що ми створили, це те, що ми маємо захищати.»
Вона повернулась до нього, в її очах відбивалося щось більше, ніж просто рішучість — це була боротьба з невидимими силами, що гнали їх вперед, у темряву. Вона відчула, як між ними спалахнула таємнича зв’язок, яку вони давно не усвідомлювали.
«Я знаю,» — відповіла Меланія, але її погляд був сповнений сумніву. «Але я відчуваю, що ми ще не готові до того, що чекає нас попереду. Тіні, про які говорив Хранитель, вони можуть забрати більше, ніж ми здатні уявити.»
Ендар не відповів відразу. Він стиснув кулаки, як це завжди робив, коли збирався до боротьби. Та від цього не ставало легше. Небо над ними померкло, і раптово вітер змінився — його пориви стали важчими, і їхній рух вказував на наближення чогось жахливого. Щось, що не мало нічого спільного з тим світом, який вони створили.
Раптом з темряви з’явилась нова фігура. Вона рухалася плавно, але її контури були розмитими, мов туман. Ця істота не виглядала, як інші, що вони бачили раніше. Її вигляд був ірраціональним, часом нагадуючи людську форму, а часом — щось зовсім інше. Ця постать пройшла через річку, і вода наче не могла затримати її.
«Ви створили нову реальність,» — мовив невідомий, голос був холодний, і від нього розтікався біль. «Але ви не розумієте, що це не лише ваше діло. Що б ви не робили, ви лише відтворюєте те, чого не можна змінити. Вічність, яка існує між тінями і світлом, не підлягає контролю.»
Меланія стояла, мов вражена блискавкою, дивлячись на цього нового супротивника. Її серце билося частіше, але вона відчула в собі потужну енергію. Невідомий був не лише ворогом, а й викликом — викликом для її сили, для її рішучості.
«Що ти хочеш?» — вимовила вона голосом, який був ніжний, але одночасно непохитний.
«Я хочу всього,» — відгукнувся незнайомець, його очі блиснули темрявою. «Я хочу об’єднати ці тіні, скинути маски і показати вам, що реальність, яку ви створили, не більше ніж ілюзія.»
Вона відчула, як його слова проникають в її свідомість, але не дозволила їм взяти верх. В її серці палахкотіла рішучість, як вогонь, який ніколи не погасне.
«Ти не розумієш,» — відповіла Меланія, її голос був тепер сповнений певності. «Ми не просто створили цей світ. Ми дали йому душу. І якщо ти спробуєш його зруйнувати, ти зіткнешся з тим, хто я є насправді.»
Ендар зробив крок вперед, його погляд став холодним і рішучим. Вони стояли разом, і тепер цей новий ворог, здавалось, зібрався вийти із темряви, щоб вирвати їхній світ. Але вони були готові. Це була їхня битва — і вона тільки починалась.
Небо розкололося на дві частини, і темрява знову нахлинула, обвиваючи їх. Тіні, що піднімались, здавались не просто частинами цього світу — вони були чимось набагато більшим. Але Меланія і Ендар не збирались відступати. Вони стояли разом, спільно утворюючи захист, який не можна було зламати. Вони не просто створили Вічність, вони стали її серцем. І навіть якщо її засмокче темрява, вони б не дозволили їй померти.
Тіні за їхніми спинами почали згущуватися, але перед ними стояла тільки їхня рішучість. Вічність була не просто їхнім світом. Вічність була їхнім життям.