Відлуння попередньої зустрічі з Хронікарем ще бриніло в думках Емірена та Аліани, коли вони наближалися до нової частини Саду. Дорога ставала все похмурішою, а тиша навколо настільки густою, що навіть їхні кроки здавалися надто гучними. Небо над головами застигло в мертвому сірому кольорі, ніби хмари втратили свою здатність рухатися.
Скоро перед ними відкрився тривожний краєвид: величезна тріщина розсікала землю навпіл, і з неї виривалися спалахи світла, яке пульсувало, немов живе. Час здавався зламаним тут, наче хтось розірвав тканину реальності, залишивши простір і час безладно переплітатися.
— Це і є Розлам, — прошепотіла Аліана, дивлячись униз.
Тріщина була настільки глибокою, що її дна не було видно. Вона мовби вела в нескінченність, а всередині мерехтіли образи минулого, теперішнього і майбутнього, зливаючись у химерний калейдоскоп.
— Ми мусимо знайти, що створило це, — сказав Емірен, зупиняючись біля краю.
Аліана нахилилася до нього.
— А якщо ми не зможемо це зупинити?
Емірен не відповів. Він лише витяг меч, і його лезо, що було виковане із залишків зірок, почало світитися сріблястим сяйвом, відбиваючи хвилі світла, що виривалися з тріщини.
Випробування Розламу
Вони продовжили шлях уздовж краю Розламу, намагаючись зрозуміти, звідки все це почалося. Земля здавалася нестабільною, і кожен їхній крок віддавався вібрацією, немов саме місце було живим і реагувало на їхню присутність.
Раптом простір перед ними змінився. З’явилися примарні образи, які крокували назустріч. Їхні риси були розмитими, але голоси звучали чітко.
— Ви прийшли надто пізно, — промовив один із образів, що здавався воїном. Його тіло було покрите тріщинами, крізь які пробивалося світло.
— Хто ти? — запитав Емірен, тримаючи меч напоготові.
— Я тінь минулого, — відповів воїн. — Один із тих, хто намагався зупинити руйнування, але зазнав поразки.
Образи почали рухатися навколо них, утворюючи коло. Їхні голоси змішувалися в один потік, що не давав розібрати слів. Зненацька земля під ногами почала тріщати, і Розлам став розширюватися, намагаючись поглинути героїв.
— Бігом! — закричала Аліана, хапаючи Емірена за руку.
Вони кинулися вперед, перестрибуючи через уламки ґрунту, що падали вниз у безодню. Але Розлам не просто слідував за ними — він ставав їхнім супротивником, змушуючи обирати кожен крок із точністю, бо найменша помилка могла стати фатальною.
Серце Розламу
Коли вони дісталися до іншого краю, перед ними виникла масивна кам’яна арка, оточена густим мороком. На її поверхні були викарбувані дивні символи, схожі на ті, що вони бачили раніше в Хронікаря.
— Це тут, — сказав Емірен, торкаючись рукою одного з символів. Він засвітився, і арка розкрилася, як портал, показуючи місце, де час був найбільш вразливим.
За аркою відкрився вид на величезний круглий зал. У його центрі зависав кристал, навколо якого оберталися уламки годинників і піскових годинників, що символізували час. Кожен рух кристала супроводжувався спалахом, який змушував простір навколо здригатися.
— Це і є серце Розламу, — промовила Аліана, підходячи ближче. — Але чому воно тут?
— Тому що хтось зруйнував його баланс, — відповів голос.
Вони обернулися й побачили фігуру в темному плащі. Її обличчя приховувала тінь, але її присутність викликала відчуття тривоги.
— Хто ти? — запитав Емірен, піднімаючи меч.
— Я — той, хто обрав хаос, — відповіла фігура, і її голос відбився луною по всьому залу. — Ви теж маєте зробити вибір. Чи готові ви пожертвувати тим, що найдорожче, щоб закрити цей розлам?
Вибір перед випробуванням
Фігура підняла руку, і кристал почав світитися ще яскравіше, випромінюючи хвилі енергії, що погрожували зруйнувати весь простір.
— Якщо ви залишите це місце, Розлам поглине не тільки Сад, а й увесь час, — сказала фігура. — Але якщо ви наважитеся зупинити мене, то заплатите за це своєю свободою.
Емірен і Аліана обмінялися поглядами. Вибір здавався майже нестерпним.
— Що ти обереш? — прошепотіла Аліана.
Емірен зробив крок уперед, тримаючи меч наготові.
— Ми закриємо цей Розлам. Навіть якщо це буде нашою останньою битвою.
Фігура з темного плаща розсміялася. Її голос лунав так, ніби сміявся сам час.
— Тоді доведіть це, Творці.
І зал вибухнув світлом, кидаючи їх у фінальне протистояння.