Тарік і Айна ступили через портал і опинилися в зовсім іншому світі. Земля під їхніми ногами була м’якою, як трав’яна постіль, а навколо них розлягалися безкраї простори, що не нагадували жоден з тих світів, які вони відвідували раніше. Тут було затишно і спокійно, але водночас цей спокій приховував у собі таємничу напругу.
Небо над ними було безхмарним, але настільки яскравим, що Тарік відчував, як очі сліпить світло. Це не було звичне сонце — воно здавалося теплим і одночасно віддаленим, як об’єкт, що існує поза звичайними законами світу. Вітру майже не було, але самі простори навколо здавалося, здригаються від невидимих хвиль енергії.
“Де ми?” — запитав Тарік, намагаючись розібратися в тому, що відбувається.
“Це місце за межами видимого,” — відповіла Айна, її голос звучав спокійно, але в ньому звучала якась нова глибина. “Тут існує безліч істин, які приховані від звичних очей. Але нам необхідно зрозуміти саме це місце, бо воно є ключем до того, що нас чекає.”
Тарік озирнувся навколо. Здавалося, що кожен крок привів його в новий світ, і водночас в кожному кроці була відчутна тінь чогось великого, прихованого, щось таке, що можна було відчути, але неможливо було побачити.
“Що саме ми шукаємо?” — запитав він, не відриваючи погляду від лінії горизонту, яка не мала початку чи кінця, просто плавно розчинялася в нескінченності.
“Ми шукаємо істину, яку може побачити тільки той, хто готовий побачити все,” — сказала Айна, її очі м’яко світилися в цьому світі, як ніби вона вже знала більше, ніж могла сказати.
Тарік відчув, як серце забилося швидше. Щось всередині нього, чого він ще не міг зрозуміти, вимагало від нього зробити крок уперед. Він не знав, що чекає їх попереду, але він був готовий.
Зробивши глибокий вдих, він ступив уперед, і земля, під ним, здавалося, відгукнулася на його рух, затремтіла і занурилася в землю. І тоді, з глибини цієї світу, почав спливати таємничий голос.
“Ви прийшли до того місця, де межі між світами стираються, де все, що було приховано, відкривається. Тільки ті, хто здатний прийняти невідоме, знайдуть шлях.”
Айна підняла погляд, її очі спалахнули якимось новим світлом.
“Це початок,” — сказала вона, — “початок того, що змінить все.”