Двері були не просто прохідним шляхом — вони дихали, змінювали форму, переливалися відчуттями, які не можна було описати словами. Вони ніби складалися з потоків подій, що ще не відбулися, і шепотіли голосами тих, хто ще не народився.
— Це пастка? — запитав Фламен, відчуваючи, як простір навколо них пульсує.
— Ні, це вибір, — відповів Порожній, вдивляючись у гладку поверхню дверей. — Якщо ми відкриємо їх, світ зміниться.
Емірен провів рукою по їхній поверхні. Від дотику по дверях розійшлися хвилі, наче по воді, що віддзеркалює саме існування.
— Ми прийшли за відповіддю. Якщо це наш шлях, ми повинні йти далі.
І він натиснув.
Прохід у невідоме
Двері відчинилися без звуку, розчинилися у порожнечі, і перед ними відкрився світ, що існував поза межами будь-якої логіки.
Вони ступили на поверхню, що нагадувала гладке скло, але під ногами відчувався легкий опір, наче вони йшли водою, що тримала їх, не дозволяючи провалитися.
Небо над ними було порожнім — тут не було ані зірок, ані світла, лише нескінченна темрява, що таїла в собі можливості.
Попереду височіла вежа. Вона не мала форми, лише контури, що змінювалися кожну мить.
— Що це за місце? — запитав Фламен.
— Тут зберігається те, що ще не сталося, — відповів Порожній.
— Або те, що могло б статися, але ніколи не станеться, — додав Емірен.
Вони рушили вперед.
Хранитель нездійсненого
Як тільки вони наблизилися до вежі, простір навколо здригнувся.
Перед ними з’явилася постать — висока, закутана в переливчастий плащ, що змінював колір, ніби складався з відбитків подій, що так і не здійснилися.
Обличчя її було сховане під каптуром, але голос пролунав, ніби виходячи з кожної точки цього простору:
— Ви прийшли занадто далеко.
— Ми шукаємо істину, — сказав Емірен, не зупиняючись.
— Істина не належить тим, хто не готовий втратити себе, — відповіла постать.
— Ми вже втратили достатньо, — промовив Порожній.
— Ще не все.
Хранитель підняв руку, і світ навколо них розпався.
Випробування нездійсненого
Вони опинилися в місці, де кожен крок міг стати помилкою.
Перед Еміреном відкрилася сцена, де він ніколи не відкрив у собі силу — він бачив себе звичайною людиною, що прожила життя без боротьби, без втручання у Вічний Сад.
Фламен побачив світ, де вогонь ніколи не запалав у його жилах.
Порожній… він побачив себе тим, ким був до того, як став порожнім.
— Це не реальність, це лише відображення можливого, — сказав Емірен, відчуваючи, як спокуса змінити вибір обпікає його свідомість.
— Але чи не є можливе реальністю? — пролунав голос Хранителя.
Перед ними знову відкрилися двері.
— Ви можете увійти. Але тільки один з вас.
Настала тиша.
— Що буде з тими, хто залишиться? — запитав Фламен.
— Вони зникнуть.
Емірен, Фламен і Порожній зустрілися поглядами.
Вибір був зроблений.
І двері розчинилися.