Що таке епістемологія: знання, істина та обґрунтування

Що таке епістемологія простими словами?

Епістемологія — це розділ філософії, що досліджує знання та обґрунтовані переконання: їхню природу, джерела й межі. Вона запитує, чим знання відрізняється від випадкової здогадки, які підстави роблять переконання обґрунтованим і що ми взагалі можемо знати.

Назва походить від грецьких слів, пов’язаних зі знанням та поясненням. Простий спосіб зрозуміти її предмет — поставити запитання: «Звідки я це знаю?» За ним відкривається інше: «Чи достатні мої підстави?» Загальний огляд дисципліни подає Стенфордська філософська енциклопедія.

Уявіть, що друг надсилає скриншот: «Музей сьогодні зачинено». Зміст зрозумілий. Проте чи йдеться про потрібний музей? Коли опублікували повідомлення? Хто його написав? Розуміти речення і мати підстави вважати його істинним — різні речі.

Ця стаття пояснює питання й методи епістемології. Докладніший розгляд самого поняття знання знайдете в матеріалі «Що таке знання?».

Що вивчає епістемологія: чотири головні питання

Для першого знайомства з дисципліною зручно розділити її проблеми на чотири групи. Вони пов’язані, але відповідь на одне питання не замінює відповідей на решту.

• Що є знанням? Чим знання факту відрізняється від правильного вгадування?
• Звідки воно походить? Яку роль відіграють досвід, міркування та повідомлення інших людей?
• Що обґрунтовує переконання? Які підстави дають право прийняти твердження?
• Де межі знання? Коли ми можемо зробити висновок, а коли варто утриматися від судження?

У прикладі зі скриншотом питання про джерело стосується походження оголошення. Питання про обґрунтування — того, чи можна покластися на це оголошення саме сьогодні. Враження, що зображення виглядає переконливо, саме собою не вирішує жодного з них.

Епістемологія і гносеологія: чи є різниця?

Обидва терміни пов’язані з філософським дослідженням знання. Collins English Dictionary визначає gnosiology (також gnoseology) як філософію знання та пізнання. Стенфордська філософська енциклопедія розглядає епістемологію через питання знання, обґрунтування, джерел та меж пізнання.

Зіставлення цих описів показує значне перекриття предмета, але саме собою не встановлює однакового вживання термінів у кожному підручнику. Якщо автор розрізняє їх, варто перевірити його визначення. Поділ «гносеологія — усе пізнання, епістемологія — лише наука» не є правилом, яке ми застосовуємо в цій статті.

Тут «епістемологія» означає філософію знання в широкому сенсі. Вона охоплює як наукове дослідження, так і повсякденне знання, зокрема питання про пам’ять і довіру до співрозмовника.

Епістемологія в повсякденному житті

Щоб застосувати ці питання, не потрібно спочатку обрати філософську школу. Почніть із твердження, яке впливає на вашу дію.

• Пам’ять про домовленість. Ви пам’ятаєте зустріч у п’ятницю, а друг — у суботу. Перевірка листування дозволяє порівняти спогади із записаною домовленістю.
• Порада фахівця. Людина впевнено пояснює пошкодження картини. Важливо, чи має вона відповідний досвід і чи оглядала саме цю роботу.
• Розрахунок вартості. Ви правильно додаєте ціни трьох квитків. Проте підсумок буде ненадійним, якщо одна ціна застаріла або ви не врахували додаткову плату.

У кожному випадку корисно відокремити те, що ви стверджуєте, від шляху, яким отримали висновок. Перевіряти варто насамперед слабке місце цього шляху: дату повідомлення, відповідність досвіду фахівця чи вихідні числа.

Знання, переконання, істина та обґрунтування

Ці слова позначають різні аспекти пізнання. Вони не є чотирма взаємовиключними категоріями. Переконання може бути істинним і обґрунтованим; питання полягає в тому, чи становить воно знання.

У стандартному розумінні знання фактів знати означає також вважати відповідне твердження істинним. Але самого переконання недостатньо. Водночас «переконання» тут не означає обов’язково релігійну віру чи непохитну впевненість.

Обґрунтування стосується підстав людини, а істина — самого твердження. Тому переконання може бути розумним за наявної інформації й усе-таки виявитися хибним. Теорії істини окремо розглянуто в статті «Що таке істина?».

Чому обґрунтоване істинне переконання не завжди є знанням

Впливовий аналіз описує знання як обґрунтоване істинне переконання: людина приймає твердження, воно істинне, і вона має підстави для його прийняття. Приклади типу Гетьє ставлять під сумнів достатність цих умов.

Уявіть звичайний стрілковий годинник, якому ви маєте підстави довіряти. Насправді він зупинився дванадцять годин тому. Ви випадково дивитеся на нього саме тоді, коли показаний час збігається зі справжнім.

Ваш висновок правильний і здається обґрунтованим, але правильність залежить від збігу. Це пояснює, навіщо філософам поняття пізнавальної випадковості: бути правим випадково і знати — не одне й те саме.

Годинник тут є ілюстрацією типу проблеми, а не переказом власних прикладів Гетьє. Дискусію та можливі відповіді подає огляд аналізу знання. Обґрунтоване істинне переконання слід подавати як важливий підхід, а не остаточне загальновизнане визначення.

П’ять джерел знання

Поширена вступна схема виокремлює сприйняття, пам’ять, інтроспекцію, міркування та свідчення інших. Вони можуть взаємодіяти: ви читаєте повідомлення, пригадуєте контекст і робите висновок.

• Сприйняття: ви бачите зачинені двері. Перевірте, чи це головний вхід, а не службові двері. Детальніше — що таке сприйняття.
• Пам’ять: ви пригадуєте звичайний розклад. Але попередній розклад не обов’язково діє сьогодні.
• Інтроспекція: ви помічаєте власний сумнів. Це допомагає описати ваш стан, але не встановлює режим роботи музею.
• Міркування: ви співвідносите дату оголошення з датою візиту. Потрібні правильні вихідні дані та коректний перехід до висновку.
• Свідчення інших: працівник повідомляє про закриття. Його роль і доступ до актуальної інформації мають значення.

Ми не можемо особисто перевірити все, чим користуємося. Тому довіра до інших є самостійною філософською проблемою: коли повідомлення дає знання, а коли довіра недостатньо виправдана? Дивіться епістемологічні проблеми свідчення.

Основні підходи: про що сперечаються філософи?

Назви підходів легше зрозуміти, якщо спочатку визначити питання, на яке вони відповідають. Не всі вони є альтернативами одне одному.

Раціоналізм та емпіризм: джерела знання

Раціоналізм визнає можливість принаймні деякого суттєвого знання або понять незалежно від чуттєвого досвіду. Математичне доведення може бути прикладом обґрунтування через міркування, а не багаторазові вимірювання.

Емпіризм наголошує на досвіді як джерелі знання або понять у відповідній сфері. Щоб дізнатися, чи відкритий музей сьогодні, потрібна інформація про світ: самою дедукцією цього не встановити.

Раціоналіст не зобов’язаний відкидати спостереження, а емпірист — логіку. Позиції можуть різнитися залежно від предмета. Ці уточнення розглядає огляд раціоналізму та емпіризму.

Фундаменталізм і когерентизм: структура обґрунтування

Якщо одне переконання підтримується іншим, де закінчується ланцюг? Епістемологічний фундаменталізм припускає базові переконання, чиє обґрунтування не виводиться з інших переконань. Тут термін не означає релігійного фундаменталізму; базові переконання також не обов’язково вважають безпомилковими.

Когерентизм пояснює обґрунтування через взаємну підтримку переконань у системі. Простої відсутності суперечностей замало: вигадана історія теж може бути послідовною.

Скептицизм і фалібілізм: межі знання

Філософський скептицизм ставить під сумнів можливість знання чи обґрунтування в певній сфері або ширше. Це не лише побутова порада перевіряти чутки.

Фалібілізм допускає знання без вимоги усунути кожну мислиму можливість помилки. Це не робить хибне твердження знанням. Ідеться про вимоги до наших підстав: метод може давати знання, не будучи безпомилковим за всіх обставин.

Епістемологія, онтологія та метафізика

Епістемологія запитує, як ми знаємо; онтологія — що існує; метафізика — якою є природа та структура реальності. Онтологію зазвичай розглядають як частину метафізики, тому ці назви не позначають три цілком відокремлені дисципліни.

«Які підстави вважати, що інші люди мають розум?» — епістемологічне питання. «Чи існує розум як окрема сутність?» — онтологічне. «Як розум пов’язаний із фізичним світом?» — метафізичне.

Межі цих досліджень можуть перетинатися. Для ширшого контексту дивіться огляд метафізики, а для практичної розмови про досвід і докази — «Як ми знаємо, що є реальним?».

Практичний приклад: чи можна довіряти скриншоту?

Умовна ситуація: друг пересилає картинку «Музей сьогодні зачинено», а ви вже збираєтеся виходити. Треба встановити, чи стосується повідомлення вашого візиту.

1. Уточніть твердження. Визначте музей, адресу та календарну дату. «Сьогодні» в оголошенні стосується дня його публікації, а не обов’язково дня пересилання.
2. Знайдіть першоджерело. Перевірте, чи справді музей опублікував повідомлення. Порівняйте формулювання з оригіналом: обрізана частина могла містити важливе уточнення.
3. Звірте актуальні дані. Перегляньте справжній сайт музею та новіші оголошення. Якщо вони суперечливі, уточніть інформацію у працівника за контактами з цього сайту.
4. Перегляньте висновок. У нашому прикладі чинне оголошення підтверджує закриття на потрібну дату, а пізнішого повідомлення про відкриття не знайдено. Тепер висновок спирається на перевірену інформацію.

Сайт і офіційна сторінка в соцмережі можуть повторювати одне оголошення. Це допомагає простежити походження повідомлення, але не робить їх незалежними доказами. Важливо, що ви встановили справжність, актуальність та відповідність оголошення вашій ситуації.

Якщо інформація не узгоджується, коректна відповідь — «Я ще не встановив, чи музей працює». Зателефонувати перед поїздкою можна, не вдаючи, що питання вже вирішене. Утримання від судження є повноцінним результатом перевірки.

П’ять запитань для перевірки твердження

Цей перелік — практична редакційна пам’ятка, а не стандартизований тест чи гарантія знання. Він допомагає зробити підстави висновку явними.

1. Що саме стверджується? Сформулюйте конкретне речення з потрібними умовами.
2. Які підстави це підтримують? Відокремте спостереження від припущень та чужих повідомлень.
3. Наскільки надійне джерело? Перевірте доступ до інформації, відповідну компетентність і походження даних.
4. Що могло б це спростувати? Пошукайте контрдокази, приховані припущення й альтернативні пояснення.
5. Яка впевненість виправдана? Назвіть установлене, невідоме та умови перегляду висновку.

Останнє питання також допомагає зупинитися. Перевірка звичайного розкладу не має перетворюватися на нескінченне розслідування. Чітке актуальне повідомлення може бути достатнім для практичної дії; суперечливі оголошення потребують уточнення.

Досліджуйте питання пізнання через художню літературу

Художня історія дозволяє побачити, як персонаж діє, коли знає лише частину обставин. Під час читання запитуйте: що йому відомо, у що він лише вірить і які факти залишаються прихованими?

Для знайомства з філософською фантастикою Дениса Костіна читайте «Ті, хто стереже вічність». Інші читацькі маршрути зібрано на сторінці книг про реальність.

Літературний сюжет може показати наслідки припущення, але не доводить його істинність. Саме ця відмінність дозволяє поєднувати уяву з уважним ставленням до знання.

Поширені запитання

Що означає «епістемічний»?

Це означає «пов’язаний зі знанням або його обґрунтуванням». Епістемічна підстава підтримує прийняття твердження за істинне. Практична підстава може стосуватися того, що зручно або доцільно зробити.

Чи тотожні епістемологія та критичне мислення?

Ні. Критичне мислення охоплює навички оцінювання аргументів і доказів. Епістемологія також досліджує, що взагалі є знанням та обґрунтуванням. Вони перетинаються, але не замінюють одне одного.

Чи знання завжди означає повну впевненість?

Ні. Відчуття впевненості не встановлює істинності. Питання про те, наскільки сильного обґрунтування потребує знання, є предметом дискусії; фалібілістські підходи не вимагають безпомилковості.

Чи епістемологія вивчає лише науку?

Ні. Вона охоплює повсякденні переконання, самопізнання, пам’ять, міркування та довіру до інших. Наукове знання є важливою, але не єдиною сферою.

З чого почати вивчення епістемології?

Оберіть просте твердження й поясніть, звідки воно вам відоме. Далі визначте його підстави та те, що змусило б вас змінити думку. Так філософські поняття отримують конкретний зміст.

Джерела та подальше читання

Матеріал має вступний характер і розрізняє поширені поняття та дискусійні теорії. Приклад із музеєм і пам’ятка створені для пояснення. Філософське тло можна поглибити за спеціалізованими статтями Стенфордської філософської енциклопедії (англійською):

• Епістемологія
• Аналіз знання
• Раціоналізм та емпіризм
• Фундаменталістські теорії обґрунтування
• Когерентистські теорії обґрунтування
• Скептицизм
• Проблеми свідчення
• Метафізика

Термінологічне джерело: Collins English Dictionary: Gnosiology. Воно підтверджує словникове значення терміна, а не окрему філософську теорію.